Ми лишалися Людьми.

29 січня 1943 р. початок Ворошиловоградської наступальної операції Південно-Західного фронту, внаслідок якої до 18 лютого було звільнено північну частину Донбасу від німецьких окупантів.

«Німецькі таблички замінили російськими» – гірко сказав лейтенант Євген Романович Чередниченко і за цю фразу наступного дня, на свій день народження був арештований і 13 років карався у концтаборах.
Народився 30 січня 1914 року у Фастові (тепер місто Київської області) у баготодітній родині. Прадід Євгена був лірником, від нього та від матері Євген успадкував любов до пісні. Жив як усі: бігав до Фастівської семирічки № 9, захоплювався боротьбою, мріяв стати Піддубним. Із весни пропадав на річці Унаві. Навесні 1930 року дитинство урвалося і юності наче не було. Євген поїхав до старшого брата Володимира в місто Шахти, де напівголодний із одним вихідним працював шахтарем і закінчував гірничо-промислову школу.

Донецький письменник Павло Кущ отримав премію імені Лесі Українки.

28 січня у Держкомтелерадіо відбулось засідання Комітету із присудження Премії Кабінету Міністрів України  імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва за 2015 рік. Шляхом таємного голосування члени комітету, до якого входить представники міністерств, творчих спілок, науковці та бібліотекарі, визначили переможців конкурсу у чотирьох номінаціях.

У номінації «Літературні твори для дітей та юнацтва» змагалися 19 авторів, 26 творів що побачили світ у 17 видавництвах України. Лауреатом премії визнано книгу «АБВ, або Операція «Ставкозавр» Павла Куща, що видана 2014 року журналом «Донбас» та Національною спілкою письменників України.

Павло Кущ – відомий письменник-сатирик, лауреат Літературної премії імені Остапа Вишні. Він також є автором шести прозових книг для дітей. Його попередні книги для дітей «Далі буде», «Ревин хутір», «КотоВасія» відзначалися обласними літературними преміями ім. Павла Байдебури та ім. Григорія Кривди. 

До 2015 року Павло Кущ мешкав у Донецьку, працював власним кореспондентом газети «Урядовий кур’єр», очолював Донецьку обласну організацію НСПУ. Після окупації міста російськими терористами змушений був лишити домівку і переїхати на контрольовану Україною територію Донецької області. Пригодницька повість «АБВ, або Операція «Ставкозавр» розповідає про пригоди сільських друзів-зірвиголів, вона наповнена теплом і добротою, допомагає  зберігати оптимізм і віру у перемогу добра над злом.  Розрахована книга на дітей молодшого і середнього шкільного віку.

Рушникова дорога Донбасу.

28 січня у Вінницькому обласному художньому музеї відбулося відкриття виставки «Рушникова дорога Донбасу». У музеї представлено 74 рушники, що репрезентують мистецтво народної вишивки Донеччини, серед яких є роботи вишивальниць з Авдіївки, Волновахи та Слов’янська.

Виставка - спільна ініціатива Вінницького обласного художнього музею та управління культури і туризму Донецької ОДА. Мета заходу - налагодження взаємодії культур регіонів України, сприяння взаємопізнаванню й єднанню українського народу, становленню в суспільстві демократичних цінностей.

Стилістка представлених на виставці творів різноманітна та багатогранна та відображає традиційні українські мотиви і символи.

"Родзинкою" експозиції є колективна робота "Натхнення", яку створили 24 вишивальниці.

Крім того, до уваги відвідувачів - 7-метровий "Рушник єднання", вишитий представницями 16 територіальних громад Слов’янського району, які на сьогодні є унікальними зразками мистецтва Донеччини.

Письмо из оккупированного Донецка.

Лилия Сова

Пару дней назад я получила письмо из Донецка. От совершенно незнакомого человека (пишет волонтёр Лили Сова в своём блоге).

Простое письмо...

«Лили, родная, дорогая - спасибо Вам огромное за блог на Цензор.нет «ДАП в Донецке называли "Брестской крепостью"»!

Величезне дякую Вам за цей важливий блог!

Вы все очень правильно описали, как все было в те дни и что чувствовали Патриоты Украины в Украинском оккупированном Донецке!

Словами не передать и не описать, как было тяжело, когда были сообщения о Наших Погибших и Раненных и как становилось легко на душе когда Наши Герои этих мразей гасили пачками!

От меня эти твари лупили по ДАП из Д-30, с моего района били танки и Грады!

Я это видел, впрочем, как и все мы в Донецке и Макеевке.

А Ребята держались, не сдавались и били мразь!

Вечная Слава и Светлая Память всем Нашим Воинам Павшим в ДАП! Спасибо и Слава всем Нашим Воинам, что Выжили!

В Донецке попытались взорвать памятник Ленину.

В ночь на 27 января прозвучал довольно мощный взрыв. Оказалось, это местные жители решили провести декоммунизацию своими силами, вопреки оккупантам, пока Киев водит дружественные хороводы с террористами.

Несмотря на большое скопление оккупантов в центре города, неизвестные сумели подложить взрывчатку на 6-метровый постамент. Взрывчатка разворотила часть стопы вождя и оставила заметную воронку в постаменте. Но крепкий памятник устоял. Однако если повторить попытку, возможно, что она увенчается успехом.

Напомним, что около месяца назад на этой статуе дончане нарисовали украинский флаг.

Мустафа Найем: Донбасс — наша территория и наши люди.

Нapoдный дeпутaт Муcтaфa Нaйeм oтвeтил ceбe нa пpocтoй вoпpoc: "Считaть ли вecь Дoнбacc укpaинcкoй тeppитopиeй и людeй, нa нeй пpoживaющих, cвoими". Тaкoe мнeниe пoлитик выcкaзaл нa cвoeй cтpaницe в Facebook.

Я eздил нa вocтoк c пepвых днeй вoйны. Снaчaлa кaк жуpнaлиcт, пoтoм кaк кaндидaт в дeпутaты, кaк дeпутaт. Пocлeдниe пoлгoдa вce мoe cвoбoднoe oт пapлaмeнтa вpeмя тaк или инaчe былo cвязaнo c вocтoкoм и пpифpoнтoвoй зoнoй, гдe я зaнимaлcя и пpoдoлжaю paбoтaть нaд зaпуcкoм дeпapтaмeнтoв Пaтpульнoй пoлиции Укpaины.

Зa этo вpeмя я видeл тeлa пoгибших и paнeнных. Этo cтpaшнo. Нo нe мeнee cтpaшнo вcтpeчaть глaзa coтeн тыcяч живых, бpoшeнных нa пpoизвoл cудьбы житeлeй нeйтpaльнoй зoны, зa cпинaми кoтopых иcкpeнниe и нe oчeнь пaтpиoты нa миpнoй тeppитopии шeпчутcя o пoлнoй изoляции Дoнбacca, пpaзднo пpизывaющих пocтpoить cтeну, "oтpeзaть и зaбыть".

Рaньшe я нe peшaлcя cпopить c тaкими гope-пaтpиoтaми. Нe peшaлcя, пoтoму чтo нe пoнимaл, чтo пpoиcхoдит нa этoй тeppитopии, пoддaвaяcь нa эмoции и cлышa нe вceгдa oбъeктивныe paccуждeния o ceпapaтиcтcких нacтpoeниях житeлeй Дoнбacca. Сeйчac у мeня ужe ecть cвoe твepдoe мнeниe нa этoт cчeт.

Освоение Донецких степей запорожскими казаками.

Миф, что Донбасс - "русский регион", - притянутая за уши глупость. Всегда эти земли были украинскими и проникнутыми украинским духом - казацким свободолюбивым духом.

То, что земли Запорожья и Днепропетровщины являются колыбелью запорожских казаков – факт общеизвестный.

А то, что Донецкий край издавна известен как казацкий, многих удивляет сегодня.

А ведь, действительно, значительная территория нынешней Донецкой области еще в XVI веке была освоена запорожскими казаками.

Первые запорожские займища появляются во времена Старой, или Базавлуцкой Сечи (1593–1709 гг.).

Как считают исследователи, первоначальное заселение края было связано с поиском казаками второго, запасного выхода в Черное море. Обычно запорожцы, совершая походы против татар и турок, выходили в Черное море через устье Днепра, прорываясь сквозь турецкие заслоны.

Археологическое изучение Донецкого края в 1965–1985 гг.

Донецкий край – один из интереснейших историко-культурных регионов Юга Восточной Европы. Районы Северного Приазовья и Подонцовья располагают большим количеством разновременных памятников. К 1985 году их насчитывалось свыше 2 тысяч. Наш край привлек внимание историков еще в XIX в. Его археологическое изучение насчитывает более ста лет. Этот промежуток времени по масштабам работ и направленности можно разделить на несколько периодов, естественно, связанных с историей края и всей страны.

Следует выделить дореволюционный период, особенно начало XX в., когда исследование памятников древности превратило край в своеобразный эталон археологических культур разных эпох.
Во второй период можно включить 20–30-е гг. (ограничить началом Великой Отечественной войны). Это время работы энтузиастов-краеведов (Н. В. Сибилева, С. А. Локтюшева, П. М. Пиневича, М. В. Евсеева), которые открыли замечательные памятники, привлекшие к Донбассу внимание академической науки. Это, например, открытие Мариупольского могильника, Амвросиевской стоянки.
Этот же период можно продлить до середины 60-х годов (добавить годы войны и восстановления народного хозяйства), так как работы в годы войны и восстановления народного хозяйства были прекращены, ограничены и эпизодичны и возобновились только с середины 50-х годов.

Науково-культурно-промисловий Донецьк. Історична довідка.

Донецьк розташований у степовій зоні, у верхів'ях річки Кальміус, в 95 км на північ від Азовського моря, оточений невеликими лісами, пагорбами, ріками та озерами. Ця територія була заселена ще з епохи палеоліту, пізніше тут кочували скіфи, сармати, печеніги, половці. В епоху татаро-монгольських завоювань слов'янська людність відступила в більш захищені місця, а ці землі були названі Диким полем. З XVI в. сюда приходять українські козаки та селяни з Правобережної України.

З ХVII ст. в цих місцях починається видобуток кам'яної солі, будуються перші солеварні заводи. Населення Степової України значно збільшується, цьому сприяло також укладення мирного договору між Росією та Туреччиною. Ще інтенсивніше регіон став розвиватися, коли тут були знайдені родовища кам'яного вугілля.

ОУНівське підпілля Донеччини.

Донеччина: Тризуб замість Леніна

Мітинг на центральній площі Краматорська на честь відкриття на постаменті замість пам'ятника Леніну золотого Тризуба України в першу річницю визволення Краматорська від більшовиків 28 жовтня 1942.

Оунівське підпілля Донбасу в 1941-43 рр. максимально інфільтрувало своїх агентів в міську Управу і поліцію Краматорська, проводячи підривну роботу проти німців і більшовицьких партизанів.

Признание российского оккупанта: "Население в основном поддерживает укропов"

"Население в основном поддерживает укропов. Не знаю почему, но за нас только 1/5 часть города. Местные на нас, как волк на дичь смотрят. Готовы сожрать в любую секунду. Не разделывая, не помыв, сырыми и заживо. Не удивлюсь, если выйду без оружия и меня растерзают.

Когда стояли нацики, местные девки трахались с ними, а теперь катаются в Новотроицк к своим «любимым». Шлюхи! От нас до укропов чуть больше 3км. Считай передовая, а укропов без бинокля видно с окраины Докуча. Ну, что ж, если попрут, будем стоять за город из последних сил. Думаю, что до подхода основных сил протянем. Тут каждый боец дивизии стоит, так что протянем, как-нибудь.

Я сюда не погибать приехал. Такая наша доля армейская, – выживи сам и выживи укропов. Мечта у меня дурацкая есть. Во дворе » Белого дома», в Вашингтоне хочу построить себе дачку. Ересь полная, да? А мне пофигу, это меня стимулирует только. Война закончится, наверное мемуары напишу. О всех пацанах, с кем службу нёс, несу и буду нести. А парни тут хоть куда. С ними не страшно, честно. Скучать не дают. Весёлые хлопцы. И командир у нас золото. Может выживу у него. Как знать… Родные, близкие, друзья и просто неровнодушные, верьте, скучаю по всем и обещаю вернуться.

Ваш Ермак."

***
Это с оккупантского сайта kalmius-info

"ГнусТное место" - называет эта жертва телевизора украинскую землю и недоумевает, отчего же донетчане не рады оккупантам.

Чому ми повинні битися за Донбас? Три вагомі причини.

Починаючи десь від травневих свят («який дивний збіг», якраз коли на Донбас через московський кордон посунули великі загони путінських найманів) в українській пресі та соцмережах почастішали публікації про те, що цей край є для країни «економічним тягарем», «із нього походить все зло» (так ніби «не-донецькі» Тігіпки, Добкіни, Труханови, Маркови, Калєсніченки, Кідалови та «Суркіси-Губські-Медведчуки» є чимось суттєво кращими від Борюсі Колесніченка, братів Клюєвих, Азірова* і Арбузова), а все населення Донбасу (поголовно та без розбору) готове кожної миті «стріляти у спину нашим військам». [* Азаров к Донецку не имеет никакого отношения. Родился в Калуге (Россия) Отец его наполовину эстонец, наполовину русский, родом из Ленинграда. Учился Н. Азаров в Москве, работал тоже в России. В Украину же переехал только в 1984 г, в 37 лет]

Варіянт того самого – велемудрі «тверезі слова» що «Донбас уже не врятувати», його втрата є «меншим злом» (від чого, до речі, меншим?) і т. д. І що, коротше, втрата, слідом за Кримом, ще й Донецька з Луганськом, а може й Одеси з Харковом та Січеславом і взагалі всього Чорноморського узбережжя є, ніби, «найменшою можливою платою» українців за небажання жити під владою тамтешніх бандюків, які поставили собі під владу ці області перш, ніж вирушати «походом на Київ».

Не вдаючися до детального копирсання в усіх цих глібоко огидних, на мій смак, теревенях, хотів би подати тут три головні причини, ЧОМУ МИ МАЄМО ВСТАТИ НА БІЙ ЗА ДОНБАС.

Как Донецк продолжает поддерживать Украину.

То, что в Донецке патриотические граффити на каждом шагу - известный факт. Но интересно, что большое количество надписей вроде "Слава Украине" находится прямо у здания ДонОГА и на бульваре Пушкина. Там же есть и нецензурная надпись, дающая характеристику президенту Российской Федерации Владимиру Путину.

Журналист Торба об опасном сне, политике и идеологии.

Журналист из Луганска Валентин Торба чуть больше года живет и работает в Киеве. Он до последнего оставался в оккупированном российскими боевиками городе. На его глазах происходил захват административных зданий и СБУ в Луганске. Не уехал даже когда начались обстрелы, наблюдал, как развивались военные действия на Донбассе.

Записки из оккупированного города легли в основу его книги "Я – свiдок", которая несколько месяцев назад вышла в издательстве газеты "День". За свою работу Торба был удостоен литературной премии имени Джеймса Мейса, которая вручается в сфере публицистики.

"Мне самому до последнего не верилось, что Луганск не освободят. Все время казалось, вот-вот наши придут, надо только чуть-чуть подождать. Не пришли"

– Вы продолжаете общаться с кем-то из Луганска? Что там сейчас происходит?

Різдвяний вертеп від Донецького Євромайдану.

Донецьк запрошує вас на святкову мандрівку у часі. До уваги - різдвяний вертеп на нашому Євромайдані 6 січня 2014 року.



Донецький Євромайдан показав актуальний різдвяний вертеп із участю «Беркута».

Активісти донецького Євромайдану влаштували різдвяний вертеп. До традиційних мотивів і колядок додались сучасні герої та ідеї. Так, серед персонажів з’явилися «Беркут» і «Чірт», а Ірода вдягли у хутряну шапку замість корони і поселили, за сценарієм, у «палац межи горами».

Патриоты Донетчины поздравили бойцов АТО на блокпостах.

Патриоты прифронтового города Дзержинска, расположенного в Донецкой области, поздравили украинских военнослужащих на блокпостах. Соответствующую видеозапись дзержинцы опубликовали на Youtube.



Как сообщили активисты Дзержинской городской общественной организации «Твоє Нове Місто», поздравления получили украинские бойцы на блокпостах, расположенных поблизости от Дзержинска, Майорска, Горловки и Зайцево. Передав украинским защитникам подарки и поздравив их с Новым годом и Рождеством Христовым, патриоты завершили празднование в центре Дзержинска.

77-летний хирург из зоны АТО: "До людей не доходит, что идет война"

Люди, оставшиеся на оккупированных территориях Донбасса, в большинстве своем хотят жить в Украине, но выступают против ее руководства – президента и премьер-министра. Об этом в интервью рассказала хирург Лидия Басс-Бугакова. Она почти полгода работала в оккупированном Первомайске Луганской области, оказывала помощь местному населению и передавала ценные разведданные в штаб АТО. Комендант города хотел ее арестовать, но она успела уехать и теперь работает в больнице прифронтового Лисичанска.

Лидии Басс-Бугаковой 77 лет. До октября 2014 года она работала хирургом в центральной больнице города Первомайска Луганской области, который заняли российские боевики. Будучи на оккупированной территории, медик передавала в штаб АТО ценную информацию о расположении террористов. Когда об этом узнали, доктору пришлось скрываться. Но даже на контролируемой Украиной территории ее не оставили в покое – почти год назад бандиты совершили на нее покушение.

После бегства из Первомайска доктор провела несколько недель в Киеве у дочери, а потом нашла работу и уехала в Лисичанск. Здесь она трудится наравне с другими хирургами, ежедневно оперирует пациентов, поступающих по скорой помощи, среди которых немало украинских военных.

Дончане несут цветы к уничтоженному мемориалу.

Оккупанты попытались стереть память о выдающемся человеке, чья судьба связана с Донецком. Он здесь учился - и мемориальная доска сюда обязательно вернется.

Уничтожив ее, захватчики проявили слабость и страх.

1. У входа в здание где раньше размещался филфак ДонНУ. Дончане все равно приносят цветы.

Дзюдоїст Донеччини Яків Хаммо – найкращий в Україні.

Федерація дзюдо України представила десятки кращих спортсменів за підсумками 2015 року. Національний рейтинг був сформований на основі результатів, показаних дзюдоїстами на офіційних міжнародних та всеукраїнських змаганнях у всіх вікових групах протягом сезону, що завершився.

Вперше звання кращого дзюдоїста країни дісталося вчорашньому юніору, грозі авторитетів суперважкої ваги (+100 кг) Якову Хаммо, який представляє Донецьку область.

У 2015 році наш спортсмен став володарем трьох бронзових нагород Європейського (у особистій та командній першості) і світового чемпіонатів.

До слова, медаль Якова на чемпіонаті світу в Астані стала єдиною для України. Також в активі Хаммо – перемога на Grand Prix в Хорватії та срібні нагороди на турнірі Grand Slam в Абу-Дабі і відкритому континентальному Кубку в Софії.

Крім того, на четвертих місцях у числі кращих дзюдоїстів України минулого року опинилися ще три представника Донеччини: Артем Блошенко (вагова категорія 100 кг) – серед чоловіків, Вікторія Туркс (вагова категорія 78 кг) – серед жінок, Федір Панько (вагова категорія +100 кг) – серед юніорів до 21 року.

“Батя”: фільм про священика, який рив окопи під Маріуполем.

Капелан “Батя” і його прийомні діти одними з перших почали рити окопи навколо Маріуполя.

“Громадське” зняло документальний фільм про священика Геннадія Мохенко з Маріуполя, який заснував дитячий притулок “Республіка Пілігрим”. Капелан, якого зазвичай називають просто “Батя”, усиновив 33 дітей. За 17 років Мохненко дав притулок більш ніж 3000 дітей найважчої соціальної категорії.

“Я був близький до тому, щоб зняти свої повноваження священика і взяти зброю в руки. Я не професіонал, нічого не розумію в цьому … Я вдячний офіцеру, який про мене дізнався, сумно посміхнувся і відмовився дати мені зброю. Тоді ми попросили лопати“, – розповів капелан.

Морозна розкіш: вражаючі фото замерзлого Азовського моря.

Через сильні морози узбережжя Азовського моря вкрилося кригою. Замерзле море нагадує зараз пейзажі Антарктиди.

Віра Корен. Французька акторка з Донеччини.

20 листопада 1996 року на 95 році життя у французькому місті Лувесьєн відійшла у вічність Віра Корен, Véra Korène, уроджена Віра Ревека Корецька, французька акторка театру та кіно, яка приваблювала французького глядача 30-х років минулого століття ролями спокусливих шпигунок та жінок-вамп, актриса, яка потрапила на великий світовий екран з невеличкого українського містечка Бахмут (Артемівськ) Донецької області.

Віра народилась 17 липня 1901 року в сім'ї кравця. Після революції 1917 року разом з родиною емігрувала до Франції, де навчалась у консерваторії під керівництвом професора Фірмана Жермі (Firmin Gémier) та відвідувала театральні курси в Парижі. З 1922 року Віра почала зніматися в кіно, грала у фільмі австрійського режисера Лео Міттлера, у таких французьких режисерів, як: Луї Вальре (Louis Valray), П'єр Білон, Люсьєн Мураторе, виконувала роль Лідії у "Бурлаках на Волзі" українського емігранта В.Стрижевського.

У Парижі з 1931-го року Віра працює на сцені академічного театру «Комеді Франсез», де стає провідною акторкою. Щодо кіно, то одним з її кращих фільмів вважається "Кафе де Парі" 1938 року з Жюлем Беррі.

Різдво на Донбасі. Як святкувати, коли довкола війна?

Різдвяний настрій уже витає у повітрі. Чи прийде свято у Донбас? Колядки у підпіллі, мрії маленьких українців на окупованих територіях. Як святкувати, коли довкола війна?

Бажання малого Тарасика

Село Олександро-Калинове, Костянтинівський район. Подекуди на шибках блимають гірлянди, через хату з вікон визирають прикрашені ялинки. Біля сільського клубу метушаться люди. Звідти доносяться українські пісні – то репетирує хор козачої пісні «Любава». Андрій Тараман зі старшим сином заносять у клуб столи – село готується до свят.

Чоловік і вдома поставив вже ялинку, а дружина з п’ятирічним Тарасиком взялися її прикрашати. Однак цього року святкування не буде таким пишним, як завжди, каже пан Андрій. Святковий стіл скромний, подарунки – символічні.

«Настрій не дуже святковий, бо цілий рік пройшов у стресі, – говорить Андрій Тараман. – Та й ми це робимо більше для дітей, аби вони відчули свято».

Новогодний подарок от патриотов Донецка.

"Надеюсь, это видео покажет вам, что люди в Донецке хотят жить в Украине" - молодые дончане под боком у полиции "ДНР" оставили смелый "автограф" на памятнике Ленина.

Патриоты Украины, остающиеся в Донецке, с риском для собственной жизни в канун Нового года провели флешмоб, доказывающий, что в городе продолжают жить люди, любящие нашу страну (к сожалению, настало время, когда приходится доказывать, что 2х2=4). Видео части флешмоба было опубликовано на youtube.

Молодые люди вернули на центральную площадь города украинскую символику, причем флаг страны был изображен прямо на постаменте памятника Ленину. Несмотря на дежурившую машину "полиции" и традиционно большое количество оккупантов в центре города, ребятам удалось завершить задуманное и уехать, не пострадав. "Я надеюсь, это видео покажет ВАМ, что в Донецке остались люди, которые хотят жить в Украине", - прокомментировал свой ролик автор видео.

Боєць АТО, родом з Луганська, загинув на Донбасі. Вічна Пам`ять.

1 січня 2016 року загинув Роман Бочаров ("Санта"). В 2014 році він був командиром 2 взводу 5 роти, звідки пішов до 3 полку спецпризначення (ЗСУ).

Народився Роман в Луганську, від самого початку АТО він знав на якому боці правда і став на захист рідної Землі у лавах Дніпро-1.

Побратими не вірять в те, що його не стало, адже з ним завжди були величезна сила духа та незламна воля до життя, на які мають всі рівнятися...
.
Вічна Пам`ять Герою...

Прощання з "Сантою" відбудеться 7 січня у Києві о 10:00.

Про це повідомляє прес-служба полку "Дніпро-1".


Нагадаємо, за офіційними даними Адміністрації Президента, минула доба для українських військових в зоні бойових дій закінчилась без втрат.

"Не по зубам им оказался наш умный и светлый город"

31 декабря жительница Донецка Инна Юрьева, которая не была там после оккупации, поделилась впечатлениями о недавней поездке в оккупированный город. По ее мнению, Донецк оказался не по зубам бандитам. Вот что написала Инна на своей страничке в "Фейсбуке":


"Почти новогоднее о Донецке

Я не хотела ехать в Донецк. А когда пришлось - ехала и боялась похоронить еще и город. Боялась не узнать, не вспомнить, отшатнуться. Боялась, что не смогу дышать одним воздухом с теми, кто выжил меня из дома в июле 14-го, что они - злые и расплодившиеся - расплющат меня в своей ненависти и моей инаковости…

Но этот город… Это чудо, а не город. Он, оказывается, ждал и отозвался сразу, вот прямо возле этой дурацкой стелы с отжатым мягким знаком. То есть сначала ты неожиданно борзо думаешь – да ну? Ваш город, говорите? Точка невозврата, говорите? Ага, щаз. Дышать я буду так, как считаю нужным, и если кому-то не нравится, то мы с городом не настаиваем, знаете ли. А потом, когда уже совсем точно понимаешь, что, нифига себе, а тут же по-прежнему мое место силы, начинаешь думать про источник – откуда эта энергия, куда он забрал страхи, почему из всей палитры он выбрал и делится со мной спокойной и даже веселой уверенностью (а сам больной и разбитый, конечно)?

Донецк встречал Новый год вместе со всей Украиной.

Дончане в социальных сетях массово публикуют фотографии, на которых новогодняя символика запечатлена в сочетании с украинской.

По словам горожан, они встречали праздник не по времени, придуманному «ДНР», а в 00:00 по Киеву. Многие в этот день были одеты в футболке с патриотическими надписями. Также у дончан в домах елки были украшены желто-голубыми игрушками с изображениями украинского флага и герба.

Один из дончан опубликовал фото украинского флага, установленного в центре Донецка в новогоднюю ночь, и подсвеченного, чтобы его было видно издалека.

Флаг, заметный с улицы в центре Донецка