Різдвяний настрій уже витає у повітрі. Чи прийде свято у Донбас? Колядки у підпіллі, мрії маленьких українців на окупованих територіях. Як святкувати, коли довкола війна?
Святвечір буде, але без 12 страв. Тараман каже, що цих традицій у них в селі не дотримуються. Але кутю носять, і не тільки хресним.
«У нас тут ходять по всьому селі, і кожному треба щось дати, – розповідає пан Андрій. – Мама пиріжки пече, пряники, ну і, звісно, гроші – за вечір буває і тисячу гривень роздаєш. Є такі люди, що не пускають, може, грошей шкода, але ми завжди усім раді, й таких багато».
Бажання малого Тарасика
Село Олександро-Калинове, Костянтинівський район. Подекуди на шибках блимають гірлянди, через хату з вікон визирають прикрашені ялинки. Біля сільського клубу метушаться люди. Звідти доносяться українські пісні – то репетирує хор козачої пісні «Любава». Андрій Тараман зі старшим сином заносять у клуб столи – село готується до свят.
Чоловік і вдома поставив вже ялинку, а дружина з п’ятирічним Тарасиком взялися її прикрашати. Однак цього року святкування не буде таким пишним, як завжди, каже пан Андрій. Святковий стіл скромний, подарунки – символічні.
«Настрій не дуже святковий, бо цілий рік пройшов у стресі, – говорить Андрій Тараман. – Та й ми це робимо більше для дітей, аби вони відчули свято».
Чоловік і вдома поставив вже ялинку, а дружина з п’ятирічним Тарасиком взялися її прикрашати. Однак цього року святкування не буде таким пишним, як завжди, каже пан Андрій. Святковий стіл скромний, подарунки – символічні.
«Настрій не дуже святковий, бо цілий рік пройшов у стресі, – говорить Андрій Тараман. – Та й ми це робимо більше для дітей, аби вони відчули свято».
Святвечір буде, але без 12 страв. Тараман каже, що цих традицій у них в селі не дотримуються. Але кутю носять, і не тільки хресним.
«У нас тут ходять по всьому селі, і кожному треба щось дати, – розповідає пан Андрій. – Мама пиріжки пече, пряники, ну і, звісно, гроші – за вечір буває і тисячу гривень роздаєш. Є такі люди, що не пускають, може, грошей шкода, але ми завжди усім раді, й таких багато».
В Олександро-Калиновому колядувати не ходять, але поряд є село Званівка – там і колядки, і вертеп. Тож колядувати олександро-калиновці ходять до сусідів.
У селі зараз дислокується 34 територіальний батальйон «Батьківщина», кіровоградський, але хлопці там звідусіль – Миколаїв, Донбас, Закарпаття. Пан Андрій каже, дуже допомагають воякам волонтери. За словами бійців, «аж забагато», тому діляться з біженцями з Пісків, а солодощі віддають у дитячий садок.
Нещодавно родина гуляла ландшафтним парком «Клебан-Бик», що поряд із селом. Там на вході – великий камінь, зверху на нього кладуть монети та загадують бажання. От малий Тарасик вирішив і собі замовити. Кидає монету, заплющує очі й через декілька секунд каже батькам:
«А знаєте, що я загадав? Аби війна закінчилася і наших солдат не вбивали».
У селі зараз дислокується 34 територіальний батальйон «Батьківщина», кіровоградський, але хлопці там звідусіль – Миколаїв, Донбас, Закарпаття. Пан Андрій каже, дуже допомагають воякам волонтери. За словами бійців, «аж забагато», тому діляться з біженцями з Пісків, а солодощі віддають у дитячий садок.
Нещодавно родина гуляла ландшафтним парком «Клебан-Бик», що поряд із селом. Там на вході – великий камінь, зверху на нього кладуть монети та загадують бажання. От малий Тарасик вирішив і собі замовити. Кидає монету, заплющує очі й через декілька секунд каже батькам:
«А знаєте, що я загадав? Аби війна закінчилася і наших солдат не вбивали».
Сподіваються на чудо
Донецьк. Знову обстрілюють аеропорт. Шибки на вікнах у Анни Коваленко (ім’я та прізвище змінені) дзвенять, хоча до аеропорту далеко. Називатись справжнім іменем жінка не хоче.
«За українську позицію тут б’ють і вбивають, – каже пані Анна. – І неважливо у чому та позиція полягає – тут бандити».
Святкувати Різдво у Донецьку будуть. І навіть колядувати думають – у підпіллі. Хоча вертепу, як в минулі роки, вже не буде. Пані Анна бере участь у Міжконфесійному Молитовному марафоні ще з березня 2014. Зараз шукають приміщення на Різдво, бо молитися за Україну та мир у Донецьку небезпечно. Усі церкви контролюють окупанти, перевіряють, про що там говорять. Тому віряни усіх конфесій збираються у протестантських молитовних будиночках, там нема куполів, лише табличка, табличку зняли – і звичайнісінький будинок.
«Піду на службу Божу, якщо працюватиме церква, – каже Анна Коваленко. – А якщо ні, то хоча б трансляцію по інтернету подивлюсь, якщо світло не вимкнуть».
Одне тішить донеччанку – Вифлеємський вогонь миру дійшов до Донецька. Правда, цьогоріч у вигляді свічки. Коли в Україну привезли Вимфлеємський вогонь, донецькі пластуни привезли його з Києва в Авдіївку, а там знайома пані Анни запалила від нього свічку і передала їй. Зараз символ миру у пані Анни і вона чекає нагоди запалити Вифлеємський вогонь на Міжконфесійному Молитовному марафоні. Жінка каже, люди вірять, що все буде добре. Якби не вірили – не збиралися б.
«Молимося та надіємось на Бога, а що ще можна робити в окупації, – говорить донеччанка. – От подивимось новини – настрій падає, бо говорять, що Донецьк треба оточити кордоном, і тоді можна від’єднатись, а так – то сподіваємось, що Господь сотворить чудо, і нас звільнять».
«За українську позицію тут б’ють і вбивають, – каже пані Анна. – І неважливо у чому та позиція полягає – тут бандити».
Святкувати Різдво у Донецьку будуть. І навіть колядувати думають – у підпіллі. Хоча вертепу, як в минулі роки, вже не буде. Пані Анна бере участь у Міжконфесійному Молитовному марафоні ще з березня 2014. Зараз шукають приміщення на Різдво, бо молитися за Україну та мир у Донецьку небезпечно. Усі церкви контролюють окупанти, перевіряють, про що там говорять. Тому віряни усіх конфесій збираються у протестантських молитовних будиночках, там нема куполів, лише табличка, табличку зняли – і звичайнісінький будинок.
«Піду на службу Божу, якщо працюватиме церква, – каже Анна Коваленко. – А якщо ні, то хоча б трансляцію по інтернету подивлюсь, якщо світло не вимкнуть».
Одне тішить донеччанку – Вифлеємський вогонь миру дійшов до Донецька. Правда, цьогоріч у вигляді свічки. Коли в Україну привезли Вимфлеємський вогонь, донецькі пластуни привезли його з Києва в Авдіївку, а там знайома пані Анни запалила від нього свічку і передала їй. Зараз символ миру у пані Анни і вона чекає нагоди запалити Вифлеємський вогонь на Міжконфесійному Молитовному марафоні. Жінка каже, люди вірять, що все буде добре. Якби не вірили – не збиралися б.
«Молимося та надіємось на Бога, а що ще можна робити в окупації, – говорить донеччанка. – От подивимось новини – настрій падає, бо говорять, що Донецьк треба оточити кордоном, і тоді можна від’єднатись, а так – то сподіваємось, що Господь сотворить чудо, і нас звільнять».
Комментариев нет:
Отправить комментарий