2017-02-22

Адольф Донецкий: Украинцы в оккупации делают все, что в их силах, чтобы приблизить победу.

После почти трех лет войны у многих украинцев, живущих на мирных территориях, одно упоминание о жителях оккупированных территорий вызывает не самые хорошие эмоции — часто почти на подсознательном уровне. Возможно, именно поэтому все чаще от разных политиков мы слышим их интерпретации путей достижения мира, которые, по большому счету, сводятся к одному: надо отказаться от Крыма и оккупированных районов Донбасса и пойти на уступки желаниям Кремля.

Вот только сработать это может лишь в том случае, если при упоминании ныне оккупированной территории у нас перед глазами будут вставать картинки с разъяренными жителями Донбасса, с иконами в руках преграждающими путь украинским военным в начале войны, или орущими: «Путин, введи войска!» адептами «русской весны». А ведь Донбасс — это не те, кто ходил на «референдум», сдавал украинских патриотов террористам, топтал флаги Украины, плевал на украинских военных во время «парада пленных» или сжигал украинские паспорта. Донбасс — это украинские граждане, которые делают все, что в их силах, чтобы приблизить победу. Они вот уже почти три года остаются в оккупации, чтобы, когда придет время, встретить в Донецке украинскую армию.

Среди них — известный блогер под псевдонимом Фашик Донецкий. О том, как сегодня живет Донецк, почему Украина до сих пор даже не приблизилась к более-менее действенной контрпропаганде, что могла бы дать глобальная блокада оккупированных территорий, и в чем главная проблема блокады нынешней, под предводительством нардепов Владимира Парасюка и Семена Семенченко, о ценах и ценностях, а также о том, на что готовы украинцы в оккупации, Фашик Донецкий рассказал в интервью ONLINE.UA.

2017-02-03

Кто и зачем обстреливает Донецк? Анализ одного инцидента.

Российские оккупанты продолжают вести провокационные обстрелы жилого сектора Донецка с целью создания необходимой пропагандистской картины происходящего для российских СМИ, которые пытаются обвинить артиллерию ВСУ в обстрелах мирного населения Донбасса.

Рассмотрим один из примеров: 31-го января 2017 года российские военные обстреляли жилые дома по адресу Листопрокатчиков 3А и Листопрокатчиков 10. Судя по попаданиям и характерным разрушениям, огонь велся с использованием 122-мм ОФ снарядов. Это могли быть гаубицы Д-30 или САУ 2С1 «Гвоздика».


2017-02-02

Письмо в Авдеевку.

Дорогие Ма и Бабуля! Надеюсь, что очень скоро всё наладится, и вы сможете прочесть это письмо. Верю, что вы будете живы и здоровы. Жду скорой встречи.

Я - кот, и не так уж хорошо ориентируюсь в человеческом мире за пределами моей человеческой семьи. Поэтому до недавних пор я совсем не знал, что такое война (рождение в военном Донецке не в счёт, ведь меня быстро перевезли в Киев). Но за последние три дня я понял, что война умеет уничтожать даже на расстоянии.

Бабуля! Мои котовладельцы только о том и говорят, что напрасно послушались тебя, напрасно отвезли тебя и Ма домой, в Авдеевку, в тот период, когда случился затяжной период затишья. Когда все захотели поверить, что мир на линии фронта возможен. И поверили.

2017-01-07

Долі на перехрестях війни: Росія вбиває.

У окупованому Луганську
"Я залишив Луганськ 2 вересня 2014-го року. Досі пам'ятаю, як пройшовши «сєпарські» блокпости, махав рукою українським військовим, що радували мене синьо-жовтими прапорцями і номером на БТРах «ПТН-ПНХ», а потім стояв разом з незнайомою мені сім'єю - матір'ю і маленькою донькою - в містечку Щастя і дивився в бік свого міста, до якого мені вже не потрапити", - розповідає Валентин Торба у своєму блозі.

«Наші ж таки нас звільнять. Таки ж дотиснуть тих... «ополченців», - говорив українською мовою влітку 2014-го сусід моєї подруги в приватному секторі Луганська. Юнак приїхав в Луганськ з села Шульгінка Старобільського району на заробітки. Коли приїхав ще не було війни. Та і хто б тоді міг подумати, що той карнавал «орків», як багато хто називав пияків під ОДА з триколорами, зрештою стануть ознакою чорної хмари біди, що насувалась зі сходу, з російської сторони. Працював будівельником, знімав з братом невеличку хату - не квартиру, бо не міг звикнути до «вуликів», як він називав багатоповерхівки. Тут і городик, і сонечко зранку б'є у віконце, як і вдома - на такій близькій Слобожанщині.

2016-12-05

Сучасні письменники. Три прізвища.

Тема Донеччини та Луганщини цікава і актуальна на сьогодні. Нажаль, література Донбасу, така неосяжна і багатогранна, є досі маловідомою і малодослідженою.

О. Неживий, В. Романько, В. Оліфіренко - науковці, які вивчали і продовжують вивчати літературу рідного краю. Перед нами літературознавчий огляд творів сучасних письменників Донбасу, а саме: Василя Голобородька, Станіслава Жуковського, Миколи Джміля.

Василь Голобородько


В. Голобородько - відомий поет, автор поетичних збірок “Летюче віконце”, “Зелен день”, “Калина об різдві” та ін.

Василь Голобородько - один із найбільших українських поетів - інтелектуалістів. Його „вслуховування-вживання” (О. Кузьменко) у внутрішню форму слова і особливе його, українського слова, “відчування-переживання” є незбагненною таїною.

2016-11-26

Голодомор у Донбасі: як це було.

Згідно з дослідженнями Інституту демографії та соціальних досліджень Національної академії наук України, демографічні втрати від Голодомору 1932—1933 років в Україні становлять 3,2 мільйони осіб. За даними інституту, в роки Голодомору в містах загинуло 940 тисяч працездатного населення (віком від 15 до 60 років), 262 тисячі людей похилого віку і 800 тисяч дітей. Серед сільського населення загинуло 660 тисяч людей працездатного віку, 242 тисячі осіб похилого віку і 594 тисячі дітей. За п’ять місяців 1933 року (з березня до липня) в Україні загинуло стільки ж людей, скільки померло за п’ять попередніх років. Найбільше українців загинуло у Київській (майже 15 % населення) та Харківській областях, Молдовській Автономній Республіці, що входила до складу УРСР, а також у Вінницькій, Чернігівській та Одеській областях. Найменше українців загинуло в Донецькій області.

Штучний голод забрав життя близько 7 млн. людей, приблизно половина померла від голоду на території Української РСР.

2016-10-14

Авдіївку прикрасив мурал з портретом вчительки української мови.

"Ви можете зруйнувати наші будинки, але ми нікуди не підемо з нашої батьківщини": Авдіївку прикрасив мурал з портретом вчительки української.

Мета цієї роботи - привернути увагу світової громадськості до Авдіївки, де кожен день звучать вибухи мінометів.


2016-09-28

На Майдане простились с известным волонтером с Донбасса Юрием Мосиным.


На Майдане Незалежности в Киеве в среду прошла церемония прощания с известным волонтером Юрием Мосиным (известный в соцсетях под ником Патриот Украины), который покончил жизнь самоубийством несколько дней назад.

Уроженец Донбасса, во время Революции Достоинства он работал в медицинской службе Майдана. Позже он регулярно ездил на фронт, помогая бойцам.

2016-09-24

Владимир Жемчугов. Партизан, вернувшийся из плена.

17 сентября на мосту в городе Счастье Луганской области в присутствии наблюдателей ОБСЕ, представителей Международного комитета Красного Креста и журналистов состоялся обмен заложниками по формуле «два на четыре». Российские наемники отпустили двух украинских граждан — сотрудника миссии ООН на Донбассе Юрия Супруна и уроженца Красного Луча, бывшего шахтера Владимира Жемчугова. Официальный Киев передал четырех задержанных.

Долгие месяцы Елена боролась за освобождение мужа

Владимир Жемчугов — не военный. Он попал в плен после того, как подорвался на растяжке. Взрывом ему травмировало глаза и оторвало руки. Боевики обвиняли Владимира в диверсионной деятельности и не хотели менять, несмотря на тяжелое состояние здоровья. Все это время за его освобождение боролась жена. Обращалась во всевозможные инстанции, ходила на митинги и, несмотря на то, что обмен несколько раз срывался, ждала возвращения мужа. И дождалась.