Степан Вікторович Чубенко народився на Донеччині (Краматорськ) 11 листопада 1997. На 16-му році його життя обірвали російські найманці, це сталося 25 липня 2014 у смт Горбачево-Михайлівка. Український школяр, воротар футбольного клубу «Авангард» (Краматорськ) був катований та розстріляний бойовиками російської терористичної організації "ДНР" лише за стрічку кольорів українського прапору. Росія відмовляється передавати злочинця правосуддю, росіяни захищають та підтримують вбивцю дитини.
Вчився Степан у краматорській загальноосвітній школі № 12, захоплювався
спортом. Спочатку займався греко-римською боротьбою, потім захопився
футболом, захищав ворота юнацької команди «Авангард» з Краматорська,
мріяв стати професійним воротарем. Вболівав за донецький «Шахтар»,
відвідував його матчі в Донецьку, їздив з командою по іншим містам
України. З друзями організував команду КВК, яка їздила виступати в різні
міста України. Також з друзями Степан опікувався дитячим будинком в
Краматорську. Вони часто відвідували малюків, привозили їм іграшки,
одяг, книжки, ласощі. Своїй дівчині Степан говорив, що коли вони
одружаться, народять одну дитину і ще двох всиновлять.
З початком проросійських виступів в Україні у 2014-му Степан з друзями брав участь в мітингах на підтримку цілісності України, які проводилися в Краматорську. Хлопці носили воду, продукти, засоби гігієни українським військовим, які прибули в місто. Під час обстрілу він допомагав спускатися у сховище літнім людям, носив їм воду, коли місто опинилося відрізаним від водопостачання. Ризикуючи життям, Степан зняв з міської площі "ДНР"івський прапор.
Коли у квітні 2014-го російські бойовики захопили місто, мати відвезла Степана до своїх батьків в Росію, але через місяць він повернувся, заявивши, що не хоче ховатися «як пацюк» у важкі для країни часи.
У червні 2014-го Степан поїхав до друга в Київ. 23 червня сів на поїзд у столиці, щоб повернутися додому. Їхав через Донецьк, де був затриманий бойовиками з батальйону «Керч», за однією з версій за жовто-блакитну стрічку на рюкзаку, за іншою — за те, що почав сперечатися з ними проти роз'єднання країни і утворення автономних республік. Бити неповнолітнього хлопця бандити почали ще в Донецьку. Потім відвезли до Горбачево-Михайлівки, де після страшних катувань розстріляли.
Відразу після зникнення сина, його мати поїхала в Донецьк на його розшуки. Їй вдалося дізнатись, що хлопця було розстріляно і поспілкуватися з ватажком "ДНР"івців Захарченком, який пообіцяв їй розшукати тіло сина і його вбивць. У кінці вересня 2014-го до матері прийшла звістка, що тіло знайдено. Ексгумація була признчена на 3 жовтня, в ході якої, мати впізнала свого сина. Їй вдалося домогтися його відправки у Краматорськ. Поховали Степана Чубенка 8 листопада 2014 року в його рідному місті.
Вбивцями неповнолітнього хлопця виявилися троє бойовиків з батальйону «Керч» — 1969, 1971 і 1984 років народження. Матері Степана «влада ДНР» повідомила, що вбивць її сина піймали, але двом з них вдалося втекти до окупованого Криму. Зараз вбивця дитини спокійно мешкає в Росії та користується підтримкою росіян.
На честь Степана Чубенка у Краматоську був організований футбольний турнір, що проводився вже двічі — у 2015 і 2016 роках.
8 травня 2016 посмертно нагороджений орденом «Народний Герой України». Нагороду отримали його батьки.
21 листопада 2016 в школі, де вчився Герой, відкрита меморіальна дошка.
Світла пам'ять.
 |
| Меморіальна дошка |
З початком проросійських виступів в Україні у 2014-му Степан з друзями брав участь в мітингах на підтримку цілісності України, які проводилися в Краматорську. Хлопці носили воду, продукти, засоби гігієни українським військовим, які прибули в місто. Під час обстрілу він допомагав спускатися у сховище літнім людям, носив їм воду, коли місто опинилося відрізаним від водопостачання. Ризикуючи життям, Степан зняв з міської площі "ДНР"івський прапор.
Коли у квітні 2014-го російські бойовики захопили місто, мати відвезла Степана до своїх батьків в Росію, але через місяць він повернувся, заявивши, що не хоче ховатися «як пацюк» у важкі для країни часи.
У червні 2014-го Степан поїхав до друга в Київ. 23 червня сів на поїзд у столиці, щоб повернутися додому. Їхав через Донецьк, де був затриманий бойовиками з батальйону «Керч», за однією з версій за жовто-блакитну стрічку на рюкзаку, за іншою — за те, що почав сперечатися з ними проти роз'єднання країни і утворення автономних республік. Бити неповнолітнього хлопця бандити почали ще в Донецьку. Потім відвезли до Горбачево-Михайлівки, де після страшних катувань розстріляли.
Відразу після зникнення сина, його мати поїхала в Донецьк на його розшуки. Їй вдалося дізнатись, що хлопця було розстріляно і поспілкуватися з ватажком "ДНР"івців Захарченком, який пообіцяв їй розшукати тіло сина і його вбивць. У кінці вересня 2014-го до матері прийшла звістка, що тіло знайдено. Ексгумація була признчена на 3 жовтня, в ході якої, мати впізнала свого сина. Їй вдалося домогтися його відправки у Краматорськ. Поховали Степана Чубенка 8 листопада 2014 року в його рідному місті.
Вбивцями неповнолітнього хлопця виявилися троє бойовиків з батальйону «Керч» — 1969, 1971 і 1984 років народження. Матері Степана «влада ДНР» повідомила, що вбивць її сина піймали, але двом з них вдалося втекти до окупованого Криму. Зараз вбивця дитини спокійно мешкає в Росії та користується підтримкою росіян.
На честь Степана Чубенка у Краматоську був організований футбольний турнір, що проводився вже двічі — у 2015 і 2016 роках.
8 травня 2016 посмертно нагороджений орденом «Народний Герой України». Нагороду отримали його батьки.
21 листопада 2016 в школі, де вчився Герой, відкрита меморіальна дошка.
Світла пам'ять.
Комментариев нет:
Отправить комментарий