Обличчя з передової. На охоронi рiдноi землi! Позивний: Вчитель.

Позивний: Вчитель
Вік: 20 років
Боєць другої сотні полку Азов

В Азов я прийшов 15 вересня 2014 року. Рішення далось не важко, оскільки я з Луганської області і не міг просто сидіти вдома. Тому, як справжній чоловік - взяв зброю до рук.

Тоді здавалось, що десь за пів року все має скінчитись, але згодом почалися всякі "мінські домовленості", які грають не на нашу користь. По факту війну можна було закінчити ще минулого літа.

Коли приїхав на фронт, то вразило, що молоді хлопці самі вчаться воювати, "з нуля". Перша думка: не хотів би, щоб мої діти колись побачили війну.

На фронті ти одразу починаєш розуміти ціну свого життя та життя свого побратима. Таке поняття, як "дружба" - можливе тільки в цивільному житті, коли погуляли і розійшлися. А тут тільки побратимство, ти готовий віддати життя за того, хто поряд.

На мою думку, якщо хтось хоче забрати твою землю, то не важливо: вмієш ти воювати чи ні - твій обов'язок взятися за зброю, а час покаже - твоє це чи не твоє. Воїнами не народжуються - воїнами стають.

Основне, чого я навчився в Азові - це військова справа та медицина. І, звичайно ж, головне - цінувати життя, як своє, так і побратимів.

Після війни хотілось би просто спокійного життя, створити родину та працювати на користь нашої країни. Дуже хочеться бути прикладом для своїх дітей. Саме батьки та вчителі повинні приділяти більше уваги патріотичному вихованню дітей, адже вони - майбутнє нашої Нації.

Наостанок скажу: любіть Україну, вона у нас одна!