7 цікавих фактів про християнську Донеччину.

Донецький край має досить глибокі християнські традиції, які радянська влада так і не змогла остаточно витравити. «Пролетарський регіон» привертає увагу не тільки з точки зору культури, політики та спорту, але й в духовному плані теж. Про що й свідчить нижче представлена ​​добірка семи цікавих фактів про християнську Донеччину.

Рідкісний акт солідарності та британська церква

Один священик Юзівської церкви, котрого цитує донецький історик Євген Ясенів на своєму авторському сайті, підкреслював, що перше населення Юзівки мало негативний вплив на сімейне та релігійне життя в наступні часи. Мовляв, спекулянти знаходили засоби, які пробуджували найбільш низинні інстинкти в робітників. Але водночас заводчан тягнуло до храму… Наприклад, у 1883 році активно освоювався один з районів сучасного Донецька, та робітники, котрі вже встигли оселитися в цьому районі, переконливо попросили побудувати їм церкву. Були зібрані гроші, і це стало рідкісним актом солідарності. Наступного ж року в цьому районі – де, до речі, й мешкав Джон Хьюз – була зведена Британська церква Святого Георгія та Святого Давида.

«Даже коммунисты обнажив головы крестились»

На початку 20-х років минулого століття більшовики були серйозно стурбовані релігійним питанням на Донеччині. Це підтверджується контентом тодішньої регіональної газети «Диктатура труда». У 1923 році місцевий атеїстичний рупор опублікував фейлетон, уривок з якого приводить все той же історик Ясенів (тогочасна орфографія та синтаксис збережені):

«... В последнее время в Юзовке и в ближайших окрестностях распространился нелепый слух, что на восточной стороне ночью появляется крест, причем многие будто бы кроме этого видели еще какие-то знаки: венец, метлу и т.п. чушь. Невежественные люди, преимущественно бабы, которым делать нечего, как чесать языки на базаре и в подворотнях, об'ясняют это «чудесное» явление тем, что близится война, конец коммунистам, светопредставление и т.д. Явление это будто бы настолько подействовало на тех, кто это видел, что даже коммунисты обнажив головы крестились (!) Такая чушь, в которую могут лишь верить немногие, не отряхнувшие с себя религиозного дурмана... Нужно жестче налегать на третий фронт – просвещение, и все эти чудеса, видения и обновления икон, крестов и вывесок (в Ростове и это было) полетят к дьяволу».

Свято-Преображенський кафедральний собор, Юзівка

Розкриваючи те, «як було насправді», більшовицькі пропагандисти пояснили вищеописане явище начебто звичайною загравою від сильного освітлення під час морозів…

Недоброзичливий сусід та відлуння цариці

У Святогорську по сусідству з відомою Свято-Успенської Лаврою досі стоїть величезний монумент більшовику Артему (Федір Сергєєв). Примітно, що пам'ятник встановлено на височині, яка називається Лисою горою – один з варіантів перекладу слова «Голгофа». У Святогірську Лавру більшовики прийшли грабувати та вбивати в 1918 році, після чого для неї настав довгий період запустіння й осквернення. Відродилася вона у 1992 році. До речі, до більшовиків Лавра вже закривалася в 1783 році за указом Катерини ІІ – монастирські села, землі й угіддя були відібрані до казни, поки монастир не був заново відновлений за указом Миколи І в 1844 році.

Святогірський монастирь

Тридцять три та сімдесят сім

За 33 радянських роки на Донбасі було закрито 108 православних парафій. У Донецькому обласному державному архіві, як повідомляє Донецька єпархія УПЦ МП, зберігаються документи про закриття храмів на території Донбасу з 1950 по 1983 роки. Називається це «довідкою про освоєння колишніх культових будівель в Донецькій області». За ці 33 роки з реєстрації було знято 108 релігійних об'єднань православних християн. Обґрунтування полягало в тому, що «використовувалися пристосовані для богослужбових цілей нетипові приміщення, які протягом тривалого часу не ремонтувалися та прийшли в технічно незадовільний стан». Таким чином було знесено 77 колишніх церковних приміщень.

Донеччина – протестантський оплот країни

Протестантські традиції Донеччини також ідуть своїми коренями в дореволюційний час. У кінці ХІХ століття недалеко від шахтарської столиці знаходилася садиба євангеліста барона Корфа, котрому вдалося знайти тут одновірців. До 1917 року протестантські громади були в Маріуполі, Єнакієвому, Авдіївці, Горлівці та інших містах області. Сьогодні ж, згідно з останніми даними Мінкульту про мережу церков і релігійних організацій в Україні, Донеччина є беззаперечним українським лідером за кількістю протестантських громад, серед яких Українська Християнська Євангельська Церква, релігійні організації Церкви Христа та євангельських християн-баптистів.

Римо-католицька церква і рух «За життя»

По центральній донецькій вулиці Артема прямо навпроти однієї з баптистських церков стоїть римо-католицька церква. Вона зробила важливий внесок у біоетичне життя регіону, підтримавши й надавши майданчик у 1996 році регіональному центру світового руху Пролайф, який агітує за природні методи планування сім'ї. Завдяки спільній діяльності місцевої РКЦ і тутешніх пролайфовських активістів, солідна кількість подружніх пар – серед яких були й православні, й баптисти – дізналися й були навчені природним способам планування вагітності, які дозволяють не вдаватися до контрацептивівітим паче абортів.

Костел парафії св. Йосипа, Донецьк

Особливості регіональної УГКЦ

До донецького римо-католицького костелу на християнські свята часто ходить у гості пастир тутешніх греко-католиків отець Василь Пантелюк. Він є відомим в українському релігійному середовищі фахівцем з екзорцизму (вигнання з людини диявола). До нього ведуть своїх хворих родичів віряни не тільки з Донецької області, а й з інших регіонів країни. До речі, варто зауважити, що за тими ж даними Мінкульту, Донеччина займає досить високе шосте місце за кількістю греко-католицьких церков. У краї соняхів їх більше, ніж, наприклад, у Вінниччині, Волині та Рівненській області.

Греко-католицька церква в Донецьку