Ми лишалися Людьми.

29 січня 1943 р. початок Ворошиловоградської наступальної операції Південно-Західного фронту, внаслідок якої до 18 лютого було звільнено північну частину Донбасу від німецьких окупантів.

«Німецькі таблички замінили російськими» – гірко сказав лейтенант Євген Романович Чередниченко і за цю фразу наступного дня, на свій день народження був арештований і 13 років карався у концтаборах.
Народився 30 січня 1914 року у Фастові (тепер місто Київської області) у баготодітній родині. Прадід Євгена був лірником, від нього та від матері Євген успадкував любов до пісні. Жив як усі: бігав до Фастівської семирічки № 9, захоплювався боротьбою, мріяв стати Піддубним. Із весни пропадав на річці Унаві. Навесні 1930 року дитинство урвалося і юності наче не було. Євген поїхав до старшого брата Володимира в місто Шахти, де напівголодний із одним вихідним працював шахтарем і закінчував гірничо-промислову школу.

Донецький письменник Павло Кущ отримав премію імені Лесі Українки.

28 січня у Держкомтелерадіо відбулось засідання Комітету із присудження Премії Кабінету Міністрів України  імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва за 2015 рік. Шляхом таємного голосування члени комітету, до якого входить представники міністерств, творчих спілок, науковці та бібліотекарі, визначили переможців конкурсу у чотирьох номінаціях.

У номінації «Літературні твори для дітей та юнацтва» змагалися 19 авторів, 26 творів що побачили світ у 17 видавництвах України. Лауреатом премії визнано книгу «АБВ, або Операція «Ставкозавр» Павла Куща, що видана 2014 року журналом «Донбас» та Національною спілкою письменників України.

Павло Кущ – відомий письменник-сатирик, лауреат Літературної премії імені Остапа Вишні. Він також є автором шести прозових книг для дітей. Його попередні книги для дітей «Далі буде», «Ревин хутір», «КотоВасія» відзначалися обласними літературними преміями ім. Павла Байдебури та ім. Григорія Кривди. 

До 2015 року Павло Кущ мешкав у Донецьку, працював власним кореспондентом газети «Урядовий кур’єр», очолював Донецьку обласну організацію НСПУ. Після окупації міста російськими терористами змушений був лишити домівку і переїхати на контрольовану Україною територію Донецької області. Пригодницька повість «АБВ, або Операція «Ставкозавр» розповідає про пригоди сільських друзів-зірвиголів, вона наповнена теплом і добротою, допомагає  зберігати оптимізм і віру у перемогу добра над злом.  Розрахована книга на дітей молодшого і середнього шкільного віку.

Рушникова дорога Донбасу.

28 січня у Вінницькому обласному художньому музеї відбулося відкриття виставки «Рушникова дорога Донбасу». У музеї представлено 74 рушники, що репрезентують мистецтво народної вишивки Донеччини, серед яких є роботи вишивальниць з Авдіївки, Волновахи та Слов’янська.

Виставка - спільна ініціатива Вінницького обласного художнього музею та управління культури і туризму Донецької ОДА. Мета заходу - налагодження взаємодії культур регіонів України, сприяння взаємопізнаванню й єднанню українського народу, становленню в суспільстві демократичних цінностей.

Стилістка представлених на виставці творів різноманітна та багатогранна та відображає традиційні українські мотиви і символи.

"Родзинкою" експозиції є колективна робота "Натхнення", яку створили 24 вишивальниці.

Крім того, до уваги відвідувачів - 7-метровий "Рушник єднання", вишитий представницями 16 територіальних громад Слов’янського району, які на сьогодні є унікальними зразками мистецтва Донеччини.

Письмо из оккупированного Донецка.

Лилия Сова

Пару дней назад я получила письмо из Донецка. От совершенно незнакомого человека (пишет волонтёр Лили Сова в своём блоге).

Простое письмо...

«Лили, родная, дорогая - спасибо Вам огромное за блог на Цензор.нет «ДАП в Донецке называли "Брестской крепостью"»!

Величезне дякую Вам за цей важливий блог!

Вы все очень правильно описали, как все было в те дни и что чувствовали Патриоты Украины в Украинском оккупированном Донецке!

Словами не передать и не описать, как было тяжело, когда были сообщения о Наших Погибших и Раненных и как становилось легко на душе когда Наши Герои этих мразей гасили пачками!

От меня эти твари лупили по ДАП из Д-30, с моего района били танки и Грады!

Я это видел, впрочем, как и все мы в Донецке и Макеевке.

А Ребята держались, не сдавались и били мразь!

Вечная Слава и Светлая Память всем Нашим Воинам Павшим в ДАП! Спасибо и Слава всем Нашим Воинам, что Выжили!

В Донецке попытались взорвать памятник Ленину.

В ночь на 27 января прозвучал довольно мощный взрыв. Оказалось, это местные жители решили провести декоммунизацию своими силами, вопреки оккупантам, пока Киев водит дружественные хороводы с террористами.

Несмотря на большое скопление оккупантов в центре города, неизвестные сумели подложить взрывчатку на 6-метровый постамент. Взрывчатка разворотила часть стопы вождя и оставила заметную воронку в постаменте. Но крепкий памятник устоял. Однако если повторить попытку, возможно, что она увенчается успехом.

Напомним, что около месяца назад на этой статуе дончане нарисовали украинский флаг.

Мустафа Найем: Донбасс — наша территория и наши люди.

Нapoдный дeпутaт Муcтaфa Нaйeм oтвeтил ceбe нa пpocтoй вoпpoc: "Считaть ли вecь Дoнбacc укpaинcкoй тeppитopиeй и людeй, нa нeй пpoживaющих, cвoими". Тaкoe мнeниe пoлитик выcкaзaл нa cвoeй cтpaницe в Facebook.

Я eздил нa вocтoк c пepвых днeй вoйны. Снaчaлa кaк жуpнaлиcт, пoтoм кaк кaндидaт в дeпутaты, кaк дeпутaт. Пocлeдниe пoлгoдa вce мoe cвoбoднoe oт пapлaмeнтa вpeмя тaк или инaчe былo cвязaнo c вocтoкoм и пpифpoнтoвoй зoнoй, гдe я зaнимaлcя и пpoдoлжaю paбoтaть нaд зaпуcкoм дeпapтaмeнтoв Пaтpульнoй пoлиции Укpaины.

Зa этo вpeмя я видeл тeлa пoгибших и paнeнных. Этo cтpaшнo. Нo нe мeнee cтpaшнo вcтpeчaть глaзa coтeн тыcяч живых, бpoшeнных нa пpoизвoл cудьбы житeлeй нeйтpaльнoй зoны, зa cпинaми кoтopых иcкpeнниe и нe oчeнь пaтpиoты нa миpнoй тeppитopии шeпчутcя o пoлнoй изoляции Дoнбacca, пpaзднo пpизывaющих пocтpoить cтeну, "oтpeзaть и зaбыть".

Рaньшe я нe peшaлcя cпopить c тaкими гope-пaтpиoтaми. Нe peшaлcя, пoтoму чтo нe пoнимaл, чтo пpoиcхoдит нa этoй тeppитopии, пoддaвaяcь нa эмoции и cлышa нe вceгдa oбъeктивныe paccуждeния o ceпapaтиcтcких нacтpoeниях житeлeй Дoнбacca. Сeйчac у мeня ужe ecть cвoe твepдoe мнeниe нa этoт cчeт.

Освоение Донецких степей запорожскими казаками.

Миф, что Донбасс - "русский регион", - притянутая за уши глупость. Всегда эти земли были украинскими и проникнутыми украинским духом - казацким свободолюбивым духом.

То, что земли Запорожья и Днепропетровщины являются колыбелью запорожских казаков – факт общеизвестный.

А то, что Донецкий край издавна известен как казацкий, многих удивляет сегодня.

А ведь, действительно, значительная территория нынешней Донецкой области еще в XVI веке была освоена запорожскими казаками.

Первые запорожские займища появляются во времена Старой, или Базавлуцкой Сечи (1593–1709 гг.).

Как считают исследователи, первоначальное заселение края было связано с поиском казаками второго, запасного выхода в Черное море. Обычно запорожцы, совершая походы против татар и турок, выходили в Черное море через устье Днепра, прорываясь сквозь турецкие заслоны.

Археологическое изучение Донецкого края в 1965–1985 гг.

Донецкий край – один из интереснейших историко-культурных регионов Юга Восточной Европы. Районы Северного Приазовья и Подонцовья располагают большим количеством разновременных памятников. К 1985 году их насчитывалось свыше 2 тысяч. Наш край привлек внимание историков еще в XIX в. Его археологическое изучение насчитывает более ста лет. Этот промежуток времени по масштабам работ и направленности можно разделить на несколько периодов, естественно, связанных с историей края и всей страны.

Следует выделить дореволюционный период, особенно начало XX в., когда исследование памятников древности превратило край в своеобразный эталон археологических культур разных эпох.
Во второй период можно включить 20–30-е гг. (ограничить началом Великой Отечественной войны). Это время работы энтузиастов-краеведов (Н. В. Сибилева, С. А. Локтюшева, П. М. Пиневича, М. В. Евсеева), которые открыли замечательные памятники, привлекшие к Донбассу внимание академической науки. Это, например, открытие Мариупольского могильника, Амвросиевской стоянки.
Этот же период можно продлить до середины 60-х годов (добавить годы войны и восстановления народного хозяйства), так как работы в годы войны и восстановления народного хозяйства были прекращены, ограничены и эпизодичны и возобновились только с середины 50-х годов.

Науково-культурно-промисловий Донецьк. Історична довідка.

Донецьк розташований у степовій зоні, у верхів'ях річки Кальміус, в 95 км на північ від Азовського моря, оточений невеликими лісами, пагорбами, ріками та озерами. Ця територія була заселена ще з епохи палеоліту, пізніше тут кочували скіфи, сармати, печеніги, половці. В епоху татаро-монгольських завоювань слов'янська людність відступила в більш захищені місця, а ці землі були названі Диким полем. З XVI в. сюда приходять українські козаки та селяни з Правобережної України.

З ХVII ст. в цих місцях починається видобуток кам'яної солі, будуються перші солеварні заводи. Населення Степової України значно збільшується, цьому сприяло також укладення мирного договору між Росією та Туреччиною. Ще інтенсивніше регіон став розвиватися, коли тут були знайдені родовища кам'яного вугілля.

ОУНівське підпілля Донеччини.

Донеччина: Тризуб замість Леніна

Мітинг на центральній площі Краматорська на честь відкриття на постаменті замість пам'ятника Леніну золотого Тризуба України в першу річницю визволення Краматорська від більшовиків 28 жовтня 1942.

Оунівське підпілля Донбасу в 1941-43 рр. максимально інфільтрувало своїх агентів в міську Управу і поліцію Краматорська, проводячи підривну роботу проти німців і більшовицьких партизанів.