Тема Донеччини та Луганщини цікава і актуальна на сьогодні. Нажаль, література Донбасу, така неосяжна і багатогранна, є досі маловідомою і малодослідженою.
О. Неживий, В. Романько, В. Оліфіренко - науковці, які вивчали і продовжують вивчати літературу рідного краю. Перед нами літературознавчий огляд творів сучасних письменників Донбасу, а саме: Василя Голобородька, Станіслава Жуковського, Миколи Джміля.
В. Голобородько - відомий поет, автор поетичних збірок “Летюче віконце”, “Зелен день”, “Калина об різдві” та ін.
Василь Голобородько - один із найбільших українських поетів - інтелектуалістів. Його „вслуховування-вживання” (О. Кузьменко) у внутрішню форму слова і особливе його, українського слова, “відчування-переживання” є незбагненною таїною.
У дослідженні відзначені спільні риси побудови багатьох творів Василя Голобородька. У його поезіях часто наводиться три картини-аргументи, зображені три часопростори, три предмети або три якості предмета, три герої, три дії тощо. Вірш завершується емоційним або логічним підсумком, у якому може висловлюватися оціночне судження щодо теми, винесеної в заголовок або зачин. Розробка теми в строфах-уривках дає змогу художньо переконливо оцінювати відповідні реалії, причому визначальними є критерії, розроблені традиційною культурою. Потрійність у поезіях поєднується з градацією, звичайно висхідною, з емоційною кульмінацією в кінці.
Тема України, осмислення того, чим вона була, є і повинна стати для кожного громадянина, лягли в основу двох алегоричних поезій з образом Катерини - “Україна на сцені” та “Пісня Катерини” - є спробами художнього осмислення місця України в світі.
У роки здобуття Незалежності В. Голобородько написав кілька мажорних віршів, у яких відбилися його надії на пробудження нації.
Образ людської спільноти мозаїчний, складається з образів її представників. Критерії, за якими оцінює їх письменник, - чи є певна особа свідомим громадянином України, наскільки активна її життєва позиція. Цим визначається пафос творів, змістове та емоційне наповнення образів, добір та інтерпретація залучених культурних кодів.
Ранні твори В. Голобородька на теми суспільного буття близькі до передв’язничної творчості Василя Стуса цієї ж тематики. Зокрема, близьким є стан їхніх героїв, суб’єктів мовлення - тривога, безпорадність, навіть розпач, породжені суспільною ситуацією.
Василь Голобородько розкриває у творах безглуздість служіння фальшивій, антигуманній ідеї (“Загиблий за ідею”), трагедію денаціоналізації (“Самовбивці”).
Індивідуальна поетика Василя Голобородька різними своїми компонентами спрямована на те, щоб зобразити буття людини як певну історичну і культурну тяглість через введення фольклорних елементів у сучасний контекст. Сам поет осмислює це таким чином, наче то він ставить сучасні події у контекст Вічності: “Ситуація, вихоплена з невпинного плину життя, набуває сенсу лише тоді, коли вона проектується на щось таке, що не підлягає часові, що існує поза часом і вище часу, - це фольклор, це історичні події, які є, які були, але не такі, що характеризують лише певний відтинок історичної лінії”. Поет розкриває неосяжність духовного потенціалу народу, одвічного прагнення до гармонії, і водночас трагізм світовідчування представника української нації, зумовлений складністю історичної долі. Усі компоненти Голобородькової поетики спрацьовують на донесення цього змісту.
народився 18 липня 1938 року в місті Севастополі. Середню освіту здобув на Кіровоградщині в селі Рівному. Після школи поїхав на Донбас і вступив до професійного училища, здобув спеціальність помічника машиніста паровоза, почав писати вірші. У 1981 році поета прийняли до Спілки письменників України. З 1982 року - відповідальний секретар правління Донецької письменницької організації, а з 2001 р. - голова Спілки.
Станіслав Жуковський - автор шести збірок віршів: “Прагнення краси” (1977); “На перехрестях долі” (1980); “Вітер часу” (1983); “Колія” (1986); “Заповітний степ” (1988); “Освідчення в любові” (1991). Його поезії друкуються в обласних і республіканських періодичних виданнях, зокрема в журналах “Донбас” і “Березіль” та в збірнику “Поезія 84”.
Донецький письменник нагороджений державними відзнаками. У 1995 році він став лауреатом обласної літературної премії ім. В. Сосюри.
Микола Джміль (Сергієнко Микола Олександрович) народився у селі Отрадівка на Донеччині. Пробувати перо в поезії почав ще у юному віці, але друкуватись — зовсім нещодавно. Його перша книга “Долоні сонця” (2005 р.). Друга - “Джерело Істини” (2008 р.).
Усі твори Миколи Джмеля, незважаючи на різноплановість і, певною мірою, політизованість, мають одну визначну рису - духовність. Безмірна, всеосяжна Любов пронизує всю його творчість. Любов до Батьківщини, Любов до Матінки-Природи, Любов до всіх людей землі - ось що червоною ниткою пов’язує всі його твори.
Автор має велику надію на добре сприйняття його творів, і, головне, - на співпрацю у вкрай необхідній для суспільства справі. Він ось уже сім років проводить заняття духовності в різних навчальних закладах (від шкіл до університетів) України, куди його запрошують.
Найбільшою мрією автора є духовне відродження всіх людей, воскресіння людських душ, і ті заняття духовності, які він проводить, є його посильним внеском у цю велику та святу справу:
Є дві країни на одних просторах, - Одна країна Щастя і Добра,
Друга ж - злиденність у людських коморах,
Країна Присмерку, Брехні і Зла!
Література
Голобородько В. І. Посівальник. Вибрані поезії. / В. І. Голобородько - Луганськ : Альма-матер, 2002. - 80 с. 2. Джміль М. Джерело Істини : [вірші] / М. О. Джміль - Тернопіль : Вид-во “Підручники і посібники”, 2008. - 128 с. 3. Кузьменко О. В. Поетика Василя Голобородька / О. В. Кузьменко - Донецьк : Східний видавничий дім, 2004. - 196 с. 4. Електронний ресурс. - Режим доступу : www.donbaslit.skif.net
Фоміна О. В. Сучасні письменники Донбасу. Літературознавчий огляд
У статті аналізується творчий доробок сучасних письменників Донбасу. Звернено увагу на вибрані поезії письменників, які є основним стрижнем літератури рідного краю, зокрема їхню тематику, особливості написання.
Ключові слова: духовний потенціал, індивідуальна поетика, література рідного краю, Донбас.
Фомина О. В. Современные писатели Донбасса. Литературоведческий анализ
В статье анализируется творчество современных писателей Донбасса. Обращено внимание на избранные поэзии, которые являются основой литературы родного края, в частности на тематику, особенности написания.
Ключевые слова: духовный потенциал, индивидуальная поэтика, литература родного края, Донбасс.
Fomina O. V. Modern writers from Donbass. The literary and criticistic analysis
In this article is analyzed the creative work of modern writers from Donbass. The attention is paid on selected poetry, themes, features of writing, which are basis of the literature of native land.
Keywords: spiritual potential, individual poetics, the native land literature, Donbass.
О. Неживий, В. Романько, В. Оліфіренко - науковці, які вивчали і продовжують вивчати літературу рідного краю. Перед нами літературознавчий огляд творів сучасних письменників Донбасу, а саме: Василя Голобородька, Станіслава Жуковського, Миколи Джміля.
Василь Голобородько
Василь Голобородько - один із найбільших українських поетів - інтелектуалістів. Його „вслуховування-вживання” (О. Кузьменко) у внутрішню форму слова і особливе його, українського слова, “відчування-переживання” є незбагненною таїною.
У дослідженні відзначені спільні риси побудови багатьох творів Василя Голобородька. У його поезіях часто наводиться три картини-аргументи, зображені три часопростори, три предмети або три якості предмета, три герої, три дії тощо. Вірш завершується емоційним або логічним підсумком, у якому може висловлюватися оціночне судження щодо теми, винесеної в заголовок або зачин. Розробка теми в строфах-уривках дає змогу художньо переконливо оцінювати відповідні реалії, причому визначальними є критерії, розроблені традиційною культурою. Потрійність у поезіях поєднується з градацією, звичайно висхідною, з емоційною кульмінацією в кінці.
Тема України, осмислення того, чим вона була, є і повинна стати для кожного громадянина, лягли в основу двох алегоричних поезій з образом Катерини - “Україна на сцені” та “Пісня Катерини” - є спробами художнього осмислення місця України в світі.
У роки здобуття Незалежності В. Голобородько написав кілька мажорних віршів, у яких відбилися його надії на пробудження нації.
Образ людської спільноти мозаїчний, складається з образів її представників. Критерії, за якими оцінює їх письменник, - чи є певна особа свідомим громадянином України, наскільки активна її життєва позиція. Цим визначається пафос творів, змістове та емоційне наповнення образів, добір та інтерпретація залучених культурних кодів.
Ранні твори В. Голобородька на теми суспільного буття близькі до передв’язничної творчості Василя Стуса цієї ж тематики. Зокрема, близьким є стан їхніх героїв, суб’єктів мовлення - тривога, безпорадність, навіть розпач, породжені суспільною ситуацією.
Василь Голобородько розкриває у творах безглуздість служіння фальшивій, антигуманній ідеї (“Загиблий за ідею”), трагедію денаціоналізації (“Самовбивці”).
Індивідуальна поетика Василя Голобородька різними своїми компонентами спрямована на те, щоб зобразити буття людини як певну історичну і культурну тяглість через введення фольклорних елементів у сучасний контекст. Сам поет осмислює це таким чином, наче то він ставить сучасні події у контекст Вічності: “Ситуація, вихоплена з невпинного плину життя, набуває сенсу лише тоді, коли вона проектується на щось таке, що не підлягає часові, що існує поза часом і вище часу, - це фольклор, це історичні події, які є, які були, але не такі, що характеризують лише певний відтинок історичної лінії”. Поет розкриває неосяжність духовного потенціалу народу, одвічного прагнення до гармонії, і водночас трагізм світовідчування представника української нації, зумовлений складністю історичної долі. Усі компоненти Голобородькової поетики спрацьовують на донесення цього змісту.
Український поет-лірик Станіслав Віталійович Жуковський
народився 18 липня 1938 року в місті Севастополі. Середню освіту здобув на Кіровоградщині в селі Рівному. Після школи поїхав на Донбас і вступив до професійного училища, здобув спеціальність помічника машиніста паровоза, почав писати вірші. У 1981 році поета прийняли до Спілки письменників України. З 1982 року - відповідальний секретар правління Донецької письменницької організації, а з 2001 р. - голова Спілки.Станіслав Жуковський - автор шести збірок віршів: “Прагнення краси” (1977); “На перехрестях долі” (1980); “Вітер часу” (1983); “Колія” (1986); “Заповітний степ” (1988); “Освідчення в любові” (1991). Його поезії друкуються в обласних і республіканських періодичних виданнях, зокрема в журналах “Донбас” і “Березіль” та в збірнику “Поезія 84”.
Донецький письменник нагороджений державними відзнаками. У 1995 році він став лауреатом обласної літературної премії ім. В. Сосюри.
У творчості Станіслава Жуковського з самого початку відчутний ліричний струмінь, який він розширює і збагачує ще з часу виходу у світ його першого збірника “Прагнення краси”. Вже тоді відомий поет Леонід Талалай відмітив таку властивість віршів поета: вони “по-справжньому щирі і людяні, емоційно насичені”. Поезія “Осінь” може бути переконливим підтвердженням цих оцінок:
На трави впали холодні роси,
Хмарки за обрій повільно плинуть.
Жбурляють листя під ноги осінь,
Червоним смутком зайшлась калина.
Хмарки за обрій повільно плинуть.
Жбурляють листя під ноги осінь,
Червоним смутком зайшлась калина.
Освідчення в любові до рідної землі часто має конкретні адресати - це ненав’язлива краса донецького степу, романтично прекрасне Святогір’я або урбаністичні картини сучасної України і, зрозуміло, краєвиди промислового Донбасу, де поет живе:
Ти гримиш мені органом,
У роботі повсякчас.
Вогнеликий і курганний,
Мій омріяний Донбас.
У роботі повсякчас.
Вогнеликий і курганний,
Мій омріяний Донбас.
Піднімає у своїх творах Станіслав Жуковський і тему кохання, синівського та громадського обов’язку людини.
Разом з тим необхідно сказати, що поет не зміг у минулі часи уникнути “міцних обіймів” так званого соціалістичного реалізму - штучного художнього методу, породженого тоталітарним режимом для уславлення в першу чергу найпередовішої з усіх партій, найкращого з усіх класів та ще непохитної дружби українського народу зі старшим братом... Потрібен був час, щоб поет переосмислив тоталітарне минуле, особливо немилосердне для поетів українських, переоцінив щиро і відверто власні втрати на поетичній ниві, обрав оновлений шлях для свого поетичного слова.
У вірші “Розмова-сповідь” цей важкий внутрішній процес сумнівів і зізнань поет відтворив майстерно у формі суспільно гострих питань до свого внутрішнього “я”:
Скажи мені, як жив у ті літа,
І чи душа твоя страждала?
Коли неправди вітер налітав,
Холодні розпростерши жала.
І хоча у вірші немає прямої відповіді на поставлені питання, ми знаходимо її у подальшій творчості поета. Його слово, очищаюсь від тимчасового, несуттєвого, має глибоко закорінені чіткі орієнтири на національні і загальнолюдські цінності. Кращі вірші поета є цьому яскравим і переконливим аргументом.
Разом з тим необхідно сказати, що поет не зміг у минулі часи уникнути “міцних обіймів” так званого соціалістичного реалізму - штучного художнього методу, породженого тоталітарним режимом для уславлення в першу чергу найпередовішої з усіх партій, найкращого з усіх класів та ще непохитної дружби українського народу зі старшим братом... Потрібен був час, щоб поет переосмислив тоталітарне минуле, особливо немилосердне для поетів українських, переоцінив щиро і відверто власні втрати на поетичній ниві, обрав оновлений шлях для свого поетичного слова.
У вірші “Розмова-сповідь” цей важкий внутрішній процес сумнівів і зізнань поет відтворив майстерно у формі суспільно гострих питань до свого внутрішнього “я”:
Скажи мені, як жив у ті літа,
І чи душа твоя страждала?
Коли неправди вітер налітав,
Холодні розпростерши жала.
І хоча у вірші немає прямої відповіді на поставлені питання, ми знаходимо її у подальшій творчості поета. Його слово, очищаюсь від тимчасового, несуттєвого, має глибоко закорінені чіткі орієнтири на національні і загальнолюдські цінності. Кращі вірші поета є цьому яскравим і переконливим аргументом.
Микола Джміль
Микола Джміль (Сергієнко Микола Олександрович) народився у селі Отрадівка на Донеччині. Пробувати перо в поезії почав ще у юному віці, але друкуватись — зовсім нещодавно. Його перша книга “Долоні сонця” (2005 р.). Друга - “Джерело Істини” (2008 р.).Усі твори Миколи Джмеля, незважаючи на різноплановість і, певною мірою, політизованість, мають одну визначну рису - духовність. Безмірна, всеосяжна Любов пронизує всю його творчість. Любов до Батьківщини, Любов до Матінки-Природи, Любов до всіх людей землі - ось що червоною ниткою пов’язує всі його твори.
Автор має велику надію на добре сприйняття його творів, і, головне, - на співпрацю у вкрай необхідній для суспільства справі. Він ось уже сім років проводить заняття духовності в різних навчальних закладах (від шкіл до університетів) України, куди його запрошують.
Найбільшою мрією автора є духовне відродження всіх людей, воскресіння людських душ, і ті заняття духовності, які він проводить, є його посильним внеском у цю велику та святу справу:
Є дві країни на одних просторах, - Одна країна Щастя і Добра,
Друга ж - злиденність у людських коморах,
Країна Присмерку, Брехні і Зла!
Отже, ліричний струмінь, освідчення в любові до рідної землі, присутність внутрішнього “я”, духовне відродження людини, воскресіння людських душ - все це індивідуальна поетика творів сучасних письменників Донбасу.
Література
Голобородько В. І. Посівальник. Вибрані поезії. / В. І. Голобородько - Луганськ : Альма-матер, 2002. - 80 с. 2. Джміль М. Джерело Істини : [вірші] / М. О. Джміль - Тернопіль : Вид-во “Підручники і посібники”, 2008. - 128 с. 3. Кузьменко О. В. Поетика Василя Голобородька / О. В. Кузьменко - Донецьк : Східний видавничий дім, 2004. - 196 с. 4. Електронний ресурс. - Режим доступу : www.donbaslit.skif.net
Фоміна О. В. Сучасні письменники Донбасу. Літературознавчий огляд
У статті аналізується творчий доробок сучасних письменників Донбасу. Звернено увагу на вибрані поезії письменників, які є основним стрижнем літератури рідного краю, зокрема їхню тематику, особливості написання.
Ключові слова: духовний потенціал, індивідуальна поетика, література рідного краю, Донбас.
Фомина О. В. Современные писатели Донбасса. Литературоведческий анализ
В статье анализируется творчество современных писателей Донбасса. Обращено внимание на избранные поэзии, которые являются основой литературы родного края, в частности на тематику, особенности написания.
Ключевые слова: духовный потенциал, индивидуальная поэтика, литература родного края, Донбасс.
Fomina O. V. Modern writers from Donbass. The literary and criticistic analysis
In this article is analyzed the creative work of modern writers from Donbass. The attention is paid on selected poetry, themes, features of writing, which are basis of the literature of native land.
Keywords: spiritual potential, individual poetics, the native land literature, Donbass.
Комментариев нет:
Отправить комментарий