Першими поселенцями на цих землях були запорозькі козаки, які засновували свої «зимники» у стратегічно важливих пунктах. Зокрема, на території сучасного Донецька сходяться вододіли Кальміуса, що впадає в Азовське море, приток Самари та Сіверського Донця. Козаки, коли їм перекривали пряму дорогу з Чорного моря на Січ, піднімалися на веслах та «мотузках» Кальміусом, далі кілька кілометрів перетягували волоком свої легкі чайки — і зрештою потрапляли в Дніпро в районі нинішнього Дніпропетровська. Приблизно так само вони здійснювали подорож до південного кордону («кроми») Московського царства, що проходила по річці Тор — зараз про ті часи нагадує назва великого центру машинобудування Краматорська.
Донецький вугільний басейн (звідки, власне, й назва «Донбас») багатий не лише природним твердим паливом. Ще в доісторичні часи тут виплавляли золото, мідь, срібло. Донеччина має в своїх надрах унікальні поклади кам’яної солі, білої глини — каоліну, придатної для виробництва якісної порцеляни, а також ртутної руди кіноварі, цирконію, гранітів, крейди, вапняків. Ведеться пошук алмазів. У післявоєнні часи на засекречених копальнях тут видобували радіоактивні матеріали для перших радянських атомних бомб.
Курортне місто Святогірськ знамените своїм унікальним печерним монастирем, висіченим у білосніжній крейдяній скелі, що височить над Сіверським Донцем. За легендою, скит заснували монахи Києво-Печерської лаври, які чудом урятувалися під час навали Батия. З легкої руки письменника Антона Чехова Святогір’я носить неофіційну назву «Донецька Швейцарія».
У місті Артемівськ розташовується найбільший у Східній Європі завод шампанських вин, що виробляє «сонячний напій» за класичною технологією. Щороку по всіх континентах розходяться мільйони пляшок ігристого вина, дбайливо витриманого у місцевих підвалах загальною площею — 26 гектарів!
Заповідник «Хомутовський степ» на півдні Донеччини зберіг незайманий куточок Дикого Поля, який ніколи не бачив плуга. Тут знайшли притулок десятки видів реліктових рослин, зокрема оспіваний у козацьких думах «сивий» степовий ковил. Білосарайська та Крива коси, що на кілька кілометрів удаються в Азовське море, навесні та восени слугують «транзитним вокзалом» незчисленним зграям перелітних птахів. Минулого теплого сезону вчені, несподівано виявивши в місцевих очеретяних хащах кілька сімейств тропічних пеліканів, пов’язали цей феномен із глобальним потеплінням на планеті.
Неподалік від обласного центру розташовується найбільший у країні штучний ліс — Великоанадольський (2543 га). Його заклав понад півтора сторіччя тому видатний науковець Віктор Графф, ділом довівши можливість займатися лісорозведенням у посушливому степу. Нині в центрі зеленої оази ховається озеро з цілющими радоновими джерелами.
Поруч із прізвищами відомих земляків Сергія Прокоф’єва, Володимира Сосюри, Василя Стуса літопис Донеччини береже ім’я скромного повітового вчителя Михайла Петренка, автора пісні «Дивлюсь я на небо та й думку гадаю», що з часом перетворилася на справді народну.
У 30-ті роки минулого сторіччя в Донецьку (тоді Сталіно) відбувала «м’яке заслання» після арешту НКВД письменниця та культурно-громадська діячка Людмила Старицька-Черняхівська, донька українського класика Михайла Старицького, працюючи коректором у місцевій друкарні. У ті ж роки в «шахтарській столиці» народилася Емма Андієвська, уславлена сміливими експериментами в живопису та літературі. З Донецька родом провідний радянський фотограф Євген Халдєй, автор історичних знімків «Прапор над рейхстагом», «Парад перемоги» тощо.
На Донеччині існують своя Ялта, Гурзуф (Урзуф) та ще низка населених пунктів із «кримськими» назвами. Це пам’ять про масове переселення православних греків у ці місця, що сталося понад два сторіччя тому. А от про безліч німецьких сільськогосподарських економій, що існували до Другої світової війни, зараз нагадує хіба що назва одного з районів — Тельманівського.
Попри усталену думку, що Донеччина — «деукраїнізований» край, абсолютна більшість мешканців індустріального регіону визнає себе саме українцями.
Сергій КОРОБЧУК
Комментариев нет:
Отправить комментарий