Україна вперше перемогла в міжнародному конкурсі "Майкрософт Імейджин Кап". У фіналі в австралійському Сіднеї 10 липня кращою стала команда з Донецька. Четверо студентів із комп'ютерної академії "ШАГ" показали рукавички, що озвучують мову жестів.
Через блютуз телефон "перекладає" рухи у слова та фрази. Переможці отримали $25 тис. Гроші витратять на вдосконалення рукавичок.
Зустрічаємося з винахідниками в академії "ШАГ" у Донецьку.
— Другої вищої освіти мені академія не дає, але програма для програмістів тут на роки випереджає інші вузи, — пропускає у кабінет Валерій Ясаков, 25 років.
24-річний Антон Степанов з'являється за кілька хвилин. Дістає з рюкзака рукавички. Вони існують в єдиному екземплярі. Зроблені зі звичайних велосипедних. Дає потримати. Рукавички не важчі за шкіряні.
— Їх мозок — мікроконтролер, — Антон показує на прямокутник трохи більший за сірникову коробку. — Тут кожен міліметр напханий електронікою. Ми намагалися знайти спосіб переводити мову німих у звичайну. Спочатку думали зробити розпізнавач відеообразів, але зупинилися на рукавичках.
Приходять Максим Осика, 26 років, та 29-річний Антон Постєрніков. Сідають у крісла. Ясаков перевіряє пошту у ноутбуку.
— Десятки людей, чиї діти не чують, просять зробити для них рукавички. Є пропозиції і від тих, хто готовий виготовляти їх. Але нам ще треба допрацювати продукт, — додає Валерій.
Антон Степанов одягає рукавички, виймає з кишені мобільний.
— Телефон — частина системи, він замінює голос. Це може бути будь-який смартфон. Система розпізнає рухи і переводить сигнали в текстові та голосові повідомлення, — пояснює.
Робить декілька рухів руками. На телефоні з'являються букви.
— We want to see kangaroo, — звучить механічний голос телефону.
— Ми хочемо побачити кенгуру, — перекладає Максим Осика.
— Для фіналу приготували 12 фраз. А в майбутньому буде 20 тисяч різними мовами, — додає Степанов.
Рукавички робили вісім місяців.
— Щось з елементів знайшли на радіоринку, датчики замовили в США. До цього варіанта було 10 прототипів рукавичок. Моя мама багато разів наново пришивала датчики — на кожній рукавичці їх 11. Плати збирали на кухнях. Використовували праску, каструлю, судки, паяльники.
Винахідникам допомогла глухоніма дівчина Вікторія.
— Віка пояснила, що мова жестів передає не текст, а смисл сказаного. Жест може замінювати речення. Донецьк-купити-шуба, хотіти-туалет-піти, — жестикулює Валерій.
21 липня донеччани представили свій проект співробітникам корпорації "Майкрософт" у США.
— До нас підійшов Стів Балмер, гендиректор "Майкрософту": "Хлопці, давайте сфотографуємося". Розповів, що його бабуся із села десь на півночі України. Побажав удачі, — говорить Максим Осика.
Винахідники ще рік навчатимуться в академії. Хочуть довести розробку до серійного виробництва.
Собівартість рукавичок — близько $150. Автори припускають, при масовому виробництві вони коштуватимуть $50-75.
Ідею студентам подав їхній завідувач кафедри Дмитро Самойленко. До того учасники команди півтора року вивчали у нього програмування.
— Це мало бути щось цікаве всьому світові, — розповідає російською Самойленко телефоном. — Не скажу, що команда складається з геніїв. Але вони фанатики, працювали цілодобово. Два Антони вміють добре паяти та конструювати плати, програмують. Максим і програмує, і добре знає англійську. Валерій учиться на кафедрі дизайну, робив презентації — ролики, слайди. Я зі студентами оце вдруге був у фіналі "Імейждин Кап" (раніше українські команди доходили до півфіналу. — "ГПУ"). Два роки тому в нас був проект управління комп'ютером без рук. Веб-камера стежила за рухом очей і погляд керував курсором. Після фіналу в Польщі нам говорили, що проект має сильну програмну частину. Але на запитання суддів того разу ми не змогли відповісти — погано знали англійську.
"Майкрософт Імейджин Кап" — один з найпрестижніших технологічних конкурсів IT— сфери. Його організовують 10 років. У конкурсі взяли участь близько 420 тис. студентів — 106 команд із 75 країн.
Тетяна Заровна, серпень 2012
Через блютуз телефон "перекладає" рухи у слова та фрази. Переможці отримали $25 тис. Гроші витратять на вдосконалення рукавичок.
Зустрічаємося з винахідниками в академії "ШАГ" у Донецьку.
— Другої вищої освіти мені академія не дає, але програма для програмістів тут на роки випереджає інші вузи, — пропускає у кабінет Валерій Ясаков, 25 років.
24-річний Антон Степанов з'являється за кілька хвилин. Дістає з рюкзака рукавички. Вони існують в єдиному екземплярі. Зроблені зі звичайних велосипедних. Дає потримати. Рукавички не важчі за шкіряні.
— Їх мозок — мікроконтролер, — Антон показує на прямокутник трохи більший за сірникову коробку. — Тут кожен міліметр напханий електронікою. Ми намагалися знайти спосіб переводити мову німих у звичайну. Спочатку думали зробити розпізнавач відеообразів, але зупинилися на рукавичках.
 |
| Рукавички для глухонімих зроблені зі звичайних велосипедних. Донецькі студенти хочуть створити цілий модельний ряд, щоб їх можна було міняти залежно від пори року та одягу |
Приходять Максим Осика, 26 років, та 29-річний Антон Постєрніков. Сідають у крісла. Ясаков перевіряє пошту у ноутбуку.
— Десятки людей, чиї діти не чують, просять зробити для них рукавички. Є пропозиції і від тих, хто готовий виготовляти їх. Але нам ще треба допрацювати продукт, — додає Валерій.
Антон Степанов одягає рукавички, виймає з кишені мобільний.
— Телефон — частина системи, він замінює голос. Це може бути будь-який смартфон. Система розпізнає рухи і переводить сигнали в текстові та голосові повідомлення, — пояснює.
Робить декілька рухів руками. На телефоні з'являються букви.
— We want to see kangaroo, — звучить механічний голос телефону.
— Ми хочемо побачити кенгуру, — перекладає Максим Осика.
— Для фіналу приготували 12 фраз. А в майбутньому буде 20 тисяч різними мовами, — додає Степанов.
Рукавички робили вісім місяців.
— Щось з елементів знайшли на радіоринку, датчики замовили в США. До цього варіанта було 10 прототипів рукавичок. Моя мама багато разів наново пришивала датчики — на кожній рукавичці їх 11. Плати збирали на кухнях. Використовували праску, каструлю, судки, паяльники.
Винахідникам допомогла глухоніма дівчина Вікторія.
— Віка пояснила, що мова жестів передає не текст, а смисл сказаного. Жест може замінювати речення. Донецьк-купити-шуба, хотіти-туалет-піти, — жестикулює Валерій.
21 липня донеччани представили свій проект співробітникам корпорації "Майкрософт" у США.
— До нас підійшов Стів Балмер, гендиректор "Майкрософту": "Хлопці, давайте сфотографуємося". Розповів, що його бабуся із села десь на півночі України. Побажав удачі, — говорить Максим Осика.
Винахідники ще рік навчатимуться в академії. Хочуть довести розробку до серійного виробництва.
Собівартість рукавичок — близько $150. Автори припускають, при масовому виробництві вони коштуватимуть $50-75.
Ідею студентам подав їхній завідувач кафедри Дмитро Самойленко. До того учасники команди півтора року вивчали у нього програмування.
— Це мало бути щось цікаве всьому світові, — розповідає російською Самойленко телефоном. — Не скажу, що команда складається з геніїв. Але вони фанатики, працювали цілодобово. Два Антони вміють добре паяти та конструювати плати, програмують. Максим і програмує, і добре знає англійську. Валерій учиться на кафедрі дизайну, робив презентації — ролики, слайди. Я зі студентами оце вдруге був у фіналі "Імейждин Кап" (раніше українські команди доходили до півфіналу. — "ГПУ"). Два роки тому в нас був проект управління комп'ютером без рук. Веб-камера стежила за рухом очей і погляд керував курсором. Після фіналу в Польщі нам говорили, що проект має сильну програмну частину. Але на запитання суддів того разу ми не змогли відповісти — погано знали англійську.
"Майкрософт Імейджин Кап" — один з найпрестижніших технологічних конкурсів IT— сфери. Його організовують 10 років. У конкурсі взяли участь близько 420 тис. студентів — 106 команд із 75 країн.
Тетяна Заровна, серпень 2012
Комментариев нет:
Отправить комментарий