Правда про "велике" переселення росіян на Донбас в 1933 - 1934 роках.

Чи вплинуло переселення росіян в Україну в 1933 - 34 роках на етнічну картину Донбасу та на нібито розвиток "сепаратизму" в цьому регіоні? Українські автори люблять писати про те, що сьогоднішні події на Донбасі це наслідки геноциду українців у тридцятих роках з подальшим переселенням туди росіян. Деякі особливо "обдаровані" автори доходять до того, наче під час геноциду на Донбасі майже повністю зникли українці. За такою логікою, на Київщині наприклад, українців взагалі немає сьогодні - рівень померлих від голодомору в цьому регіоні був вищим за Донбас. Час вже розставити крапки над "і" в питанні геноциду та його наслідках для Донбасу.

Важливо відзначити, що переселення росіян в 1933 - 34 роках поширювалося не тільки на Донбас, а і на майже всю територію України - взагалом на 91 район УРСР. А стосовно Донбасу, переселення відбувалося не лише з Росії та Білорусі, але і з Чернігівської, Київської, Вінницької та інших областей України. Частка переселенців з різних регіонів УРСР була значною. В листопаді - грудні 1933 року переселення на східну частину України відбувалося з-за меж УРСР, переважно з Іванівської області Росії та з Білорусі. Відбувся переїзд на Донбас 21341 колгоспних господарств. В січні - лютому 1934 року відбулося переселення ще 21127 господарств. З цих 21127 господарств, російських було лише 3178. Інші 18000 прибули з Чернігівської, Київської та Вінницької областей.

Переселення мало торкалося промислового регіону - Донецького басейну. Воно відбувалося у віддалені сільські райони Донецької області, яка на той момент складалася з сучасної Донецької та Луганської областей. З 3500 господарств Іванівської області, 400 було переселено на територію сучасного Тельманівського району Донецької області. Решта російських колгоспників була переселена на територію семи районів на півночі сучасної Луганської області. Територія жодних з цих семи районів не є і не була підконтрольною бойовикам "ЛНР".

Для "масштабності" переселення з Росії, українські автори часто вимірюють кількість переселенців у ешелонах, в яких вони прибували. Цим самим вони використовують принцип удава з радянського мультфільму: "А в попугаях я длиннее". Кількість ешелонів важлива, але відправлялися в них не лише люди. Наприклад, в 44-х ешелонах, що прибули в Донецьку область з Іванівської області Росії, було перевезено близько 3500 господарств, тобто не лише люди, яких нараховувалося 19000, але і 1645 коней, 2944 одиниці рогатої худоби та 2433 одиниці дрібної худоби.

В 1933 році в Донецьку область було перевезено 19000 російських селян. Погодьтеся, кількість дуже невелика. До того ж абсолютна більшість переселенців з Росії вже протягом року повернулися назад. Для прикладу, з Марківського району Луганщини з 401 переселенної родини назад повернулося 329. Це відбулося через те, що життя в Україні після голодомору було м'яко кажучи складним і ніякі пільги не втримали росіян. Якби ці 19000 переселенців і залишилися в Донецькій області, то це ніяк не здійснило би вплив на етнічну картину у трьохмільйонному регіоні.

Одже робіть висновки щодо впливу геноциду тридцятих років на етнічний склад Донбасу та про його вплив на сьогоднішні події в цьому регіоні. Можна згадати і те, що завдяки саме шахтарям Донбасу наприкінці 80-х років Україна отримала економічну незалежність від Радянського союзу, а як наслідок і повну незалежність. Мешканці Донбасу активно виступали за українську незалежність. Одже нашій владі та нашому народові треба шукати причини сьогоднішніх подій в останніх двадцяти роках, в періоді нашого з вами життя, а не шукати ці причини в подіях, що сталися майже сторіччя тому назад.