Донбас входив до складу України ще з часів Української Народної Республіки.

Формування кордону УРСР

Більша частина Донбасу входила до складу Української Народної Республіки ще до першого встановлення радянської влади, а потім - до складу Української Держави 1918 року. Українські більшовики вважали кордони УНР кордонами і радянської України.

Тому не було потреби комусь щось "дарувати". Незважаючи на розширення кордонів України в 1918 році після Брестського миру, в "Договорі про кордони" між УРСР і РРФСР 10 березня 1919 року українські більшовики були змушені змиритися з тим, що межі УРСР тепер були відсунуті до кордонів царських губерній, а Крим і частина Чернігівщини передавалися РРФСР. Це показувало подвійні стандарти московського керівництва, тому Україна втрачала свої території, а РРФСР - ні. Але навіть за цими критеріями, більша частина Донбасу залишалася в складі УРСР.

Після становлення радянського режиму важливу роль став відігравати принцип господарської доцільності, то в 1920 році до української Донецької губернії (до грудня 1920 центр - Луганськ, після - Бахмут) приєднали іншу частину Донецького басейну (включаючи в основному російський округ міста Шахти та український округ Таганрога). У такому складі УРСР увійшла до СРСР, офіційне рішення про створення якого було затверджено 6 липня 1923 року.

Українські більшовики в своїх територіальних претензіях орієнтувалися на кордони Української Народної Республіки, які включали Донецький басейн. Під час існування Української Держави (квітень-листопад 1918 року) територія України була збільшена на півночі і північному сході. У 1919 році, після другого приходу радянської влади, питання про кордони між радянською Україною і РРФСР стало дуже актуальним. Не відмовляючись від етнографічного критерію, червоні наполягли на тому, щоб він був обмежений колишнім губернським поділом.

Це положення було затверджено 10 березня 1919 року на розширеному (за участю представника РРФСР Д. Гопнера) засіданні уряду радянської України в "Договорі про кордони".

Цим документом Рада Народних Комісарів УРСР затвердила результати наради 25 лютого про виділення Гомельської губернії та встановлення кордонів з Україною. Етнографічно неукраїнські Крим і чотири повіти Чернігівської губернії вилучалися зі складу УРСР. Водночас зі складу РРФСР до УРСР не передали жодного етнографічно українського регіону. Це обґрунтовували в першу чергу нестабільністю радянської влади в Україні.

У 1920 році радянська Україна практично втратила автономію в управлінні. Це знайшло своє підтвердження в рішенні Всеукрревкому від 27 січня 1920 року об'єднати УРСР з РРФСР.

Головним критерієм при зміні кордонів була економічна доцільність. Результатом стало збільшення території України на Сході: весь Донбас було вирішено об'єднати під одним керівництвом. З цією метою була створена Донецька губернія. Оскільки більша частина Донбасу і до цього часу входила до складу УРСР, то новостворена Донецька губернія стала складовою частиною Радянської України. Відповідно територія УРСР була збільшена. До складу нової губернії увійшли нові території.

У серпні 1920 року до складу Донецької губернії передали станицю Луганська. Основною причиною став адміністративно-географічний критерій: територія станиці перебувала в безпосередній близькості від тодішнього центру Донецької губернії міста Луганська. Саме в цих нових кордонах УРСР і увійшла до складу Радянського Союзу, офіційне рішення про створення якого було затверджено 6 липня 1923 року. Однак у складі України території, передані в 1920 році (околиці міст Шахти та Таганрог), пробудуть лише до 1925 року.


Показать текст на русском языке

Донбасс входил в состав Украины еще со времен Украинской Народной Республики

Формирование границ УССР Большая часть Донбасса входила в состав Украинской Народной Республики по III Универсалу Центральной Рады — еще до первого установления советской власти, а потом — в состав Украинской Державы 1918 г. Украинские большевики считали границы УНР границами и советской Украины.

Поэтому не было нужды кому-то что-то "дарить". Несмотря на расширение границ Украины в 1918 г. после Брестского мира, в "Договоре про границы" между УССР и РСФСР 10 марта 1919 г. украинские большевики были вынуждены смириться с тем, что пределы УССР теперь были отодвинуты к границам царских губерний, но при всем том Крым и часть Черниговщины были переданы РСФСР. Это показывало двойные стандарты московского руководства, т.к. Украина утрачивала свои территории, а РСФСР — нет. Но даже по этим критериям, большая часть Донбасса оставалась в составе УССР, так же как и ранее — в УНР. Когда при стабилизации советского режима стал играть роль принцип хозяйственной целесообразности, то в 1920 г. к украинской Донецкой губернии (до декабря 1920 г. центр — Луганск, после — Бахмут) была до 1925 г. присоединена остальная часть Донецкого бассейна (включая в основном русскую округу города Шахты и украинскую округу Таганрога, определенную для продовольственного снабжения Донбасса). В таком составе УССР вошла в СССР, официальное решение о создании которого было утверждено 6 июля 1923 г.

Украинские большевики в своих территориальных претензиях опирались на границы Украинской Народной Республики, которые включали Донецкий бассейн. Во время существования Украинской Державы (апрель–ноябрь 1918 года) территория Украины была увеличена на севере и северо-востоке. В 1919 г., после второго прихода советской власти, которая, в отличие от 1918 года, была уже централизованной, вопрос о границах между советской Украиной и РСФСР стал действительно актуальным. Принципиально не отказываясь от этнографического критерия, красные настояли на том, чтобы он был органичен прежним губернским делением.

Это положение было утверждено 10 марта 1919 г. на расширенном (с участием представителя РСФСР Д.Гопнера) заседании правительства советской Украины в "Договоре про границы".

Им Совет Народных Комиссаров УССР утвердил результаты проведенного 25 февраля при Экономическо-Правовом отделе Народного Комиссариата по иностранным делам Междуведомственного совещания по вопросу о выделении Гомельской губернии и установлении границ с Украиной. Но указанное ограничение касалось только украинских претензий: этнографически неукраинские Крым и четыре уезда Черниговской губернии были исключены из состава УССР, тогда как ни одного этнографически украинского региона из РСФСР в состав УССР не было передано. То есть налицо было неравноправие советских республик и несоответствие деклараций реальным действиям. Решение о неприсоединении некоторых территорий к УССР обосновывалось в первую очередь возможностью падения советской власти в Украине.

В 1920 году советская Украина практически утратила существовавшую в 1919 г. автономию в управлении, что, среди прочего, нашло свое подтверждение в решении Всеукрревкома от 27 января 1920 г. объединить деятельность УССР и РСФСР.

Главным критерием при изменении границ стала экономическая целесообразность. Результатом стало увеличение территории Украины на Востоке: весь Донбасс было решено объединить под одним началом. Для этого была создана Донецкая губерния. Поскольку большая часть Донбасса и до этого времени входила в состав УССР, то новосозданная Донецкая губерния, что вполне естественно, стала составной частью Советской Украины. Соответственно территория УСРР была увеличена. В состав новой губернии вошли новые территории.

В августе 1920 г. в состав Донецкой губернии была добавлена станица Луганская. Основной причиной стал теперь административно-географический критерий: территория станицы находилась в непосредственной близости от тогдашнего центра Донецкой губернии города Луганска. Именно в этих новых границах УССР и вошла в состав Советского Союза, официальное решение о создании которого было утверждено 6 июля 1923 г. Однако в составе Украины территории, переданные в 1920 пробудут лишь до 1925 г.