Донецька майстриня Людмила Огнєва. Вишиванки в Хаті на пріорці в Тарасів день.

Фізик за освітою, член Спілки Журналістів України, член Конгресу літераторів, автор багатьох публіцистичних книжок про художників, письменників, суспільних діячів, голова Донецького обласного відділу Союзу українок, Людмила Огнєва є також організатором Донецького клубу вишивальниць "Світлиця" та реабілітаційного центру "Майстриня" для жінок-інвалідів, та жінок, що мають дітей-інвалідів. Непохитна її громадянська позиція, велкиі творчі здобутки, чималі плани. Жінка уважно досліджує народну творчість, вдосконалює власну майстерність, сприяє відродженню народних промислів на Донеччині, є членом Національної спілки майстрів народного мистецтва України.

Людмила Огнєва розповідає про свої рушники

Хата на Пріорці, Київ, вул.Вишгородська, 5

Дев'ятого березня Україна вшанувала пам'ять Тараса Шевченка в день народження поета. І не лише Україна. В цей день в різних куточках Землі з особливим теплом згадали про нашого Тараса.Коли 45-річний поет востаннє приїхав до Києва, він квартирував на мальовничій околиці міста Пріорці в затишному будиночку родини Варвари Пашковської. Сьогодні тут знаходиться відділ Національного музею Тараса Шевченка "Хата на Пріорці".І в будні йдуть люди до музею, а що вже казати про такий день! Рік тому тут був Віктор Ющенко та інші високі гості, цього року новий президент поїхав до Канева вшанувати пам'ять поета, а в хаті на Пріорці, незалежно від змін влади, своя стала традиція.

В присутності співробітників музею, запрошених гостей, представників ЗМІ та відвідувачів, що просто зайшли в цей день виявити свою повагу до поета було проведено панахиду в пам'ять про великого сина України. Після поминальної Служби Божої настоятель Парафії Серафима Саровського Отець Сергій звернувся зі щирими словами до гостей музею, в числі яких було чимало школярів, розповів їм про перебування поета в цій хаті, про його дружбу з сусідськими дітлахами, про щирість, любов до людей та своєї країни.

Науковий керівник відділу Наумова Надія Григорівна подарувала церкві та Стрітенській громаді від громади Святого Тарасія чудернацький предмет – палицю сантиметрів у сорок довжини товщиною в палець. Не обділений гумором Отець Сергій припустив, що то "інструмент для використання у виховних цілях", він і подумати не міг, що то була... гілка з Тарасової верби! Її привіз із самого Казахстану та подарував музею житель Пріорки Микола Бондар. Біля хати вже росте одна молода вербичка такого ж походження, тепер церковна громада плекатиме ще одну!

Таку саму гілку-палицю співробітники музею подарували в цей день ще одній гості – пані Людмилі Огнєвій, виставку рушників якої під назвою "Дерево життя" було відкрито після панахиди.Про цю цікаву експозицію та чудову майстриню не можна не розповісти окремо. Немолода вже, але неймовірно активна, працелюбна, щира, розумна та ненаситна до нової інформації жінка охоче розповідала гостям... про визначних людей – художників, письменників, борців за щастя України, про те, що їхні душі не зникають, а неодмінно зберігають свою присутність в місцях, із ними пов'язаних. З великим хвилюванням майстриня розповіла, що її мрією було прикрасити своїми рушниками місце, де мешкав Шевченко, і ось – здійснилося!

Здійснилася мрія Людмили Огнєвої - її рушники в Тарасовій оселі

Фізик за освітою, член Спілки Журналістів України, член Конгресу літераторів, автор багатьох публіцистичних книжок про художників, письменників, суспільних діячів, голова Донецького обласного відділу Союзу українок, Людмила Огнєва є також організатором Донецького клубу вишивальниць "Світлиця" та реабілітаційного центру "Майстриня" для жінок-інвалідів, та жінок, що мають дітей-інвалідів.

Непохитна її громадянська позиція, велкиі творчі здобутки, чималі плани. Жінка уважно досліджує народну творчість, вдосконалює власну майстерність, сприяє відродженню народних промислів на Донеччині, є членом Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Подорожуючи країною, пані Людмила вивчає особливості місцевих старовинних технік, узорів, а потім, як кожен справжній митець, вона пропускає це через своє серце і відтворює на полотні вже власні узори за канонами наших предків. У віці за сімдесят років майстриня до того ж володіє комп'ютером, користується інтернетом, інколи вишиває з екрану, "бо так видніше".

Гості музею милувалися рушниками, на яких навіть не відрізнити зворотню сторону від лицьової! І символічне "Дерево життя" представлене на багатьох із них. Серед рушників є й обрядові – весільні, рушник до хрещення дитини, рушник на першу шлюбну ніч та інші. Майстриня стверджує, що вишивальниця вкладає в роботу свою енергію, стан душі, ті "флюїди", що можуть нести як позитивний, так і негативний заряд. Тому не бажано сідати за вишивання в поганому настрої, з недобрими думками, як не радять у такому стані й готувати їжу. Але й сам процес вишивання є неабиякою терапією для того, хто цим змймається постійно. Авторка каже, що в культурі нашого народу вишивання було мало не щоденним заняттям, можливо, саме для зняття стресу, втоми від денних робіт, встановлення душевної рівноваги жінки. "Хоч півгодинки на добу – і то вже на користь!" – каже майстриня.

Франменти вишивок з одягу відомих українців, чи орнаменти, присвячені їм

рукотворне диво - вишитий рушник

орнамент "Смолоскип" зі сорочки Олекси Гірника. Роботв Людмили Огнєвої

Непрості вишивані знаки

Панахида в пам'ять Тараса Шевченка

Людмила Огнєва та науковий керівник відділу музею Надія Наумова

Мотанки Людмили Огнєвої

Також в рамочках під склом виставлено колекцію вишиваних знаків-символів, про які можна писати окрему статтю, поруч – рукотворні яйця-мотанки, а трохи далі колекція елементів вишивок з одягу відомих людей, чи орнаментів, присвячених таким людям. Є тут орнамент з рушника Олекси Тихого, який був із ним у мордовському таборі, є орнамент "Троянда" з сорочки Али Горської, орнамент "Оберіг" з сорочки дружини гетьмана Полуботка, орнамент "Смолоскип" з сорочки Олекси Гірника, орнамент "Пам'ять" з сорочки Панаса Заливахи. Є також у рамках під склом орнаменти-присвяти. Наприклад, орнамент "Незалежність", присвячений Вячеславу Чорноволу, орнамент "Хміль" – Богдану Хмельницькому. Невтомні руки, очі та душа у майстрині Людмили Огнєвої!

А потім співробітниці музею частували гостей за традицією цієї хлібосольної господи. І хоч зараз час великого посту, наїдків на столі було чимало – оселедці, гриби мариновані, страви з квасолі, салати, вареники з картоплею, бутерброди, деруни, мариновані овочі і навіть пісний борщ, який розливали по невеличких мисочках, щоб кожен причастився до Тарасового столу. І звісно, були за традицією цукерки для дітей. Гості куштували та дякували, і лише майстриня Людмила Огнєва тримала в руках свою тарілку повною та все відповідала на числені запитання молодих журналісток. І про знаки на рушниках, і про те, як молодим правильно на весіллі на той рушник ставати, щоби був лад у сім'ї, і про всяке інше цікаве розповідала на диктофони майстриня, не поспішаючи до їжі, бо ж не хлібом єдиним... А яка ж то радість авторові, коли його труди так сколихують людей та не залишають їх байдужими!

Так склалося, що за життя Тараса Шевченка його день народження не святкували ні разу, але тепер, сподіваємося, душа його радіє від того, що люди не забувають його і в цей день єднаються в місцях, із ним пов'язаних. І щире, не заради "галочки" вшанування його пам'яті в Тарасовій хаті запам'ятається і гостям, і громаді Святого Тарасія.

Відвідувачі розглядають вишиті закладки до книжок

Тарасова Хата хлібосольна і в Піст

В Тарасовій хаті частували пісним борщем

Дерево Життя, робота Людмили Огнєвої

11.04.2010, Міла Іванцова