У Донецька своя місія, або НАС ЛЯКАТИ - ТІЛЬКИ ЧАС ГАЯТИ!

Донецьке антиколорадське підпілля знову вітає однодумців-патріотів! Про що б розповісти вам сьогодні? Ну хоча б ось про таке... В умовах інформаційного вакууму, коли місцеве телебачення транслює лише ворожі канали, оперуючи геть перекрученими й вивернутими "фактами" найкраще джерело інформації - живе спілкування. Із стократ перевіреними друзями, родичами сусідами. Зовсім, як колись за радянських часів, збираємося на кухні, аби поперемивати кістки тутешнім новоявленим "владарям". Уявляю, як їм важко гикається і як паленіють їхні фізіономії від "компліментів" вдячних громадян.

Ось і сьогодні вдалося зібрати кількох друзів на передвечірні (бо до пізнього вечора тепер у гостях не посидиш - комендантська година, хай їй грець!) посиденьки. І починається:

- Перемир'я таки ляснуло остаточно! Знову стрілянина! Кажуть ближче до центру чули автоматні черги.
- Так, чули. Ну то й що? Хіба нам уперше? Ми свого часу й "Градів" не боялись, а вони тепер нас хочуть отими пукалками залякати?! Смішно, їй-Богу! Хоч би не ганьбилися!
- Та боятися тут і зовсім нема чого! Це ж чергові розбірки між тутешніми главарями! Бо українська армія зараз далеко від нас. Пережили таке у дев'яності - переживемо й тепер
- А що колорад-ТВ несе з цього приводу? Хтось із вас його ще дивиться?
- Та поглядаємо краєм ока - сміху заради. Як завжди, брешуть-забріхуються. Про якихось укродиверсантів, що нібито прагнуть розхитати ситуацію в мирному місті...
- У мирному?! Ха-ха-ха! Їм самим не смішно?
- Та у них і голів своїх на плечах немає - переказують, що бандитоначальство диктує... Мене інше непокоїть: що з нашим містом далі буде? Скільки ще терпітимемо цю ДіРяву недореспубліку?
- За це не журися. У командування - свої розрахунки. Якщо залишили нас під колорадами, значить так треба - до певного часу. Як колись Кутузов Москву... Правда, Захерченкові до Наполеона, як комарові до орла, але все ж таки... Якщо вже судилося Донецьку стати кісткою поперек ворожої горлянки, то так тому й бути! А нам постаратися треба, щоб Москва та її холуї колорадські давилися цією кісткою якнайдовше та якнайболючіше. Тоді вже й на опір армії нашій сильонок не стане.
- Ну, що ж будемо старатися, якщо так. На цьому засідання підпільного антисепарського клубу укропів-бандерівців дозвольте оголосити закритим. Розходьмося по одному, як справжні підпільники!
- Ха-ха-ха! Повеселив!...

Дозвольте ж на цій веселій ноті, попрощатись і з вами панове-товариство! Але тільки до завтра! На добраніч усім співвітчизникам від безжурних донецьких бандерівців-оптимістів! І дай на Бог на завтра якнайбільше файних новин!

Максим Зеленчук